Кіноклуб у бібліотеці: актуальність та вплив на аудиторію

Войтюк Неля Адамівна,

завідувач відділу мистецтв Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва

У статті висвітлено організаційно-методичні засади створення кіноклубів у бібліотеках, показана їх роль у популяризації літератури та вплив на глядацьку аудиторію.

Ключові слова: кіноклуб, кіномистецтво, глядацька культура, вільна дискусія, кінопокази, кінотерапія.

Що таке кінофільм сьогодні? Чи можна не любити кіно? В наш час, коли колосальна, за своїми масштабами кіноіндустрія має такі технічні можливості, яких достатньо для втілення будь-якого художнього задуму, здається, що такі питання просто недоречні. Кіно міцно увійшло в наше повсякденне життя. Кіно – це художній феномен, що з’явився внаслідок взаємодії цілого ряду самостійних мистецтв: літератури, музики, танцю тощо.

Кіно – одне з наймолодших, і в той же час, одне з наймасовіших мистецтв [1, c. 12].

У сучасній художній культурі кіно – єдине з усіх мистецтв, розвиток якого від самого його зародження, пройшло на очах нинішнього покоління. За сто років існування кінематограф удосконалювався, мінявся, перетворювався в нові екранні варіанти. За невеликий період часу (одне століття), цей вид мистецтва пройшов колосальний шлях розвитку – від німого кіно до фільмів, що створюються за допомогою комп"ютерів, експериментальних дослідів віртуальної реальності, спецефектів тощо. За цей період сформувалися чотири основних види кіно: художня кінематографія, документалістика, мультиплікація та науково-популярна кінематографія. Кінематограф, будучи системою зі складною структурою, реалізує всі функції засобів масової комунікації – інформаційну, виховну, поведінкову, розважальну. Контакт фільму і публіки будується не на основі передачі і засвоєння інформації, а на основі співпереживання, емоцій, активного включення глядача в екранний світ.

Вплив кіно на людину на сьогоднішній день помітний і безперечний, особливо серед дітей та молоді. Сьогодні вже немає сумнівів у тому, що кіно формує думки, смаки, мову, одяг, поведінку і навіть зовнішній вигляд людей. Мистецтво кіно має велику силу емоційного, морального та естетичного впливу. Для молоді це не тільки спосіб проведення вільного часу, але й дієвий інструмент формування особистості. Тема особливо актуальна, коли мова заходить про відсутність цензури над кінопродукцією, неконтрольованої подачі інформації, що згубно позначається на формуванні морально-етичних цінностей підростаючого покоління. Сьогодні психологи і соціологи всього світу б’ють на сполох з приводу насильства на екрані, кривавих комп’ютерних ігор, цинізму, які руйнують всі моральні бар"єри. Після скасування цензури в засобах масової інформації на рубежі 90-х років ХХ століття, на кіно-, теле-, комп’ютерних екранах демонструються, без дотримання вікових обмежень, тисячі вітчизняних та зарубіжних творів, що містять епізоди насильства та жорстокості.

Природно, що до цього явища було привернуто увагу соціологів, психологів, естетів, мистецтвознавців, теоретиків, а також бібліотекарів.

На початку 80-х років ХХ століття в Україні, завдяки появі відео, набрав обертів кіноклубний рух. Ідея створення кіноклубів якраз і полягала у вирішенні проблеми контролю за кіно та донесення якісних стрічок до глядача. Мережа створених кіноклубів сприяла формуванню осередків критичного мислення в абсолютно різних за своїми призначеннями інституціях, організаціях та закладах. Кожен з кіноклубів має свою історію створення, мотивацію, ініціаторів та локальний контекст. Клуб вибудовував свою стратегію співпраці з громадами, різноманітними спільнотами та, зрештою, владою [1, с. 42].

Не залишились осторонь від цього явища і бібліотеки, які намагаються використовувати у своїй діяльності сучасні, різноманітні форми роботи, які завдяки актуальному змісту, творчому підходу та нетрадиційним назвам, здатні привернути до себе увагу користувачів. Відкриття кіноклубу на базі бібліотеки – це чудова можливість додати ще одну послугу. В сучасних умовах кіномистецтво охоплює інтереси широкого кола людей та посідає вагоме місце у сфері художнього споживання. Кіноклуби, як одна з форм освітньо-виховної та культурно-просвітницької роботи стали привабливими особливо для підлітків і молоді, оскільки задовольняли потреби в пізнанні, спілкуванні та відпочинку. Додатковий інтерес кіноклубу для студентів, порівняно зі спецкурсом або факультативом у тому, що він належить до сфери дозвілля і є добровільною формою діяльності.

Що ж особливого можуть запропонувати сучасному глядачеві кіноклуби, створені при бібліотеках? Розглянемо на прикладі кіноклубу «Х Муза», що діє у відділі мистецтв Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва.

Клуб започатковано у березні 2010 року як добровільне об’єднання любителів кіно, яке дає можливість спілкуватися на різноманітні теми зі світу кіномистецтва. Створення кіноклубу «Х Муза» на базі бібліотеки мало за основну мету збільшення інтересу до читання шляхом популяризації кращого вітчизняного та світового кіномистецтва, виховання кінокультури у молоді, проведення змістовного дозвілля під час переглядів кінофільмів та спільного їх обговорення.

Аудиторія нашого кіноклубу – це перш за все люди мистецтва: художники, актори, поети, фотографи, студенти театрального факультету Вінницького коледжу культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича та всі, хто любить і цінує якісні фільми. Стати членом клубу може кожен охочий, хто цікавиться кіномистецтвом.

Основним завданням кіноклубу стало:

– підвищення кількості відвідувачів бібліотеки;

– привернення уваги до творчості письменників-ювілярів через перегляд екранізацій їх літературних творів;

– інформаційно-просвітницька діяльність з історії розвитку вітчизняного кінематографа, популяризація творчості режисерів та акторів українського кіно (у т. ч. земляків);

– знайомство з малодоступними, не прокатними кінострічками, які збагачують свідомість, розвивають творчу уяву, висвітлюючи багатовимірність кіномистецтва;

– збільшення попиту на книги серед користувачів через екранізацію творів класичної і сучасної, світової й української літератури;

– виховна функція.

Кінопокази супроводжуються різноманітними заходами: виступами, дискусіями та обговореннями, зустрічами з кінознавцями, режисерами, акторами, психологами та експертами у різних галузях. Важливою складовою стала організація тематичних книжкових виставок та кіно-вікторин.

Головне – в основу всіх заходів повинна бути поставлена книга. У сучасному світі люди живуть у швидкому темпі і не завжди знаходиться час для читання. Розроблено безліч педагогічних, психологічних, бібліотечних, медійних та інших форм і методів просування читання. Серед медійних методів найбільш дієвим є екранізація художніх творів. Це один із дієвих способів популяризації книги. Література і кіно – різні види мистецтва, але у кожного з них свої методи передачі почуттів, емоцій. При правильному їх об’єднанні можна мати хороші результати. Як правило, перегляд фільму та бібліотечної виставки стимулює глядача до прочитання художнього твору. Наведу приклади кількох назв книжково-ілюстративних виставок, які робили наші засідання більш досконалими і повними: «Улюблена книга на екрані», «З книжкових сторінок – на великий екран», «Книга + кіно: читаємо, дивимося, обговорюємо» тощо.

Обов’язковою умовою роботи кіноклубу є написання та затвердження його документації (Положення або Статуту) та дотримання законності [2], [3].

Аби не порушувати авторські права творців фільмів, бібліотека повинна або придбати ліцензію, або заключити договір з третьою стороною, що вже має права на показ кінофільмів. Наприклад, з «Артхаус Трафік» [4] – проектом, що був створений з метою розвитку кіноклубного руху в Україні та популяризації мистецтва кіно. Безкоштовно права надаються кіноклубам, вхід до яких є вільним для відвідувачів та в яких не здійснюється продаж напоїв, їжі, книжок, сувенірної продукції тощо, відсутня реклама комерційних торгівельних марок або політичних партій. Керівникам кіноклубів для організації некомерційних показів пропонується каталог фільмів кінокомпанії, що містить величезний репертуар, з якого можна обрати те, що зацікавить конкретну цільову аудиторію.

Основним фактором для відкриття кіноклубу є бажання людей займатись цією справою. Якщо ви любите кіно, слідкуєте за кіноновинками, бажаєте поділитися своїми знаннями в галузі кіномистецтва з іншими, допомогти людям змістовно проводити час і вам не байдужі морально-етичні принципи молоді – створіть кіноклуб у бібліотеці! Тільки любити кіно явно не досить. Треба реально оцінювати свої можливості. Необхідно розвинути ще чимало навичок: організаційних, бізнесових, модераторських, комунікаційних. Доведеться постійно домовлятися й знаходити цілу низку компромісів з іншими людьми та організаціями для того, щоб робити змістовні заходи. Головне у створенні кіноклубу – компетентність, професіоналізм, якість. Партнери, спонсори та друзі, які можуть бути волонтерами, – дуже важливий елемент у роботі кіноклубів. Вони можуть допомогти з рекламою та афішами, додатковими заходами, технікою тощо. Запрошуйте експертів для обговорення фільмів. Особливо, якщо ви відчуваєте, що не володієте достатньою кількістю інформації з важливої теми. Хороший кінознавець може стати додатковим інструментом для реклами заходу.

Перед кожним показом мусить бути ретельна підготовка. Перше, що потрібно зробити, – переглянути фільм. Друге – підготуватися до обговорення, обрати вектори роботи відповідно до аудиторії, для якої буде проходити показ. Обов’язково потрібно використовувати літературу, інтернет-ресурси з теми тощо. Дуже важливо розуміти і намагатися, щоб кожен фільм знайшов саме свою аудиторію, саме свого глядача. Інакше кажучи, щоб глядач і фільм знайшли один одного. Важливим компонентом є неодмінна дискусія після фільму, яка дасть можливість посилити ефект від побаченого. В тематиці кіноклубу важливо звертатись до різних видів кіно, в т. ч. чимале місце варто відводити документальному кіно, особливо краєзнавчої, правової та патріотичної тематики.

Документальне кіно – це та мистецька форма, яка найтісніше прив’язана до реальності. В часи кризи такі фільми набувають особливо цінного значення. На засіданнях нашого клубу траплялися випадки, коли школярі, дізнавшись, що будемо дивитися й обговорювати документальний фільм, кричали з місць: «Документальне кіно – це відстій». Але переглянувши запропоновані документальні фільми Юрія Багрянцева – київського журналіста, автора, режисера і оператора, змінювали свою думку. Кожна кінострічка чимось чіпляла за душу. Діти емоційно їх сприймали і говорили, що такі фільми треба показувати, тому що подивившись їх можна уникнути тих помилок, які зробили кіногерої, або тих, які вже встигли зробити дорослі у своєму світі. Особливо вразили фільми екологічної тематики. Діти серйозно замислювались і казали, що після перегляду хочеться змінювати нашу планету на краще та берегти її. Думаю, що покази документальних фільмів і їх обговорення – це дуже сильний пізнавальний і виховний інструмент, тому що це є реальні факти з життя, реальні проблеми, які нас оточують. Але не можна забувати, що далеко не всі з існуючих фільмів можна показувати дітям. Тому дуже важливо вміти здійснювати моніторинг кінопродукції, складати плани показів на місяць, квартал, рік та встановити постійну періодичність проведення засідань кіноклубу. Визначена періодичність показів та оптимальний час допоможе залучити постійних глядачів. Потрібно докладати зусиль, щоб привернути увагу та залучити до кіноклубу якнайбільше користувачів бібліотеки, працювати з громадами, спілками, школами, вишами. Так, глядачі «Х Музи» чітко знають, що 1-ї і 3-ї середи кожного місяця о 15:00 вони дивляться кіно в бібліотеці, хоч і не встигли перевірити інформацію в Інтернеті.

На засіданнях кіноклубу демонструються уривки з класичних стрічок, стрічок режисерів, що вплинули на становлення світового кінематографу, кращі українські фільми. Уникаємо комерційних стрічок, що не претендують на художню цінність, що пропагують будь-які форми ксенофобії: націоналізму, расизму, антисемітизму.

Керівник кіноклубу повинен вміти «включити глядача» в логіку історії кіно, в рух кіномистецтва як суспільного явища, надати можливість кожному сформулювати особисте ставлення до появи та розвитку окремого режисера чи художньої стрічки. Цього, на мою думку, можна досягти лише в результаті поєднання праці організаторів, що готують презентації і показ, впливу самого фільму та активного сприйняття і обговорення глядачами. Саме в цьому сенс кіноклубу на відміну від самостійних переглядів. Тому люди, незважаючи на розширення мережі кінотеатрів та можливість скачування практично будь-яких фільмів з інтернету, прийдуть в кіноклуб заради спілкування. Кінознавці називають це «груповим ефектом». Великий екран, колективний перегляд, якісне кіно, спільне обговорення дозволяє отримати значно сильніші почуття [5, c. 25].

Дискусія після фільму – одна з найцікавіших частин кіноклубного життя. Безперечно, осягнення серйозних і складних кіномистецьких творів є глибокою душевною працею, активною розумовою діяльністю, що пов’язана з емоційними переживаннями. Кіноклуби створюються не стільки для перегляду фільмів, скільки для їх обговорення [5, c. 26].

Хочу нагадати, що важливий козир у роботі кіноклубу – системність. Не забуваємо створити та регулярно оновлювати сторінку кіноклубу у соцмережах і дублювати новини на сайті бібліотеки. Пропонуємо дружнім тематичним сторінкам ділитися своїми напрацюваннями. Бажано також налагодити контакти з місцевими ЗМІ та пропонувати їм матеріали про показ для публікації. Бажано супроводжувати пости оригінальними хештегами: #кіноклуб#безкоштовнекіно2019#кінодлявсіх#унасцікаво# тощо.

На сьогоднішній день мистецтво кіно та кіноклубний рух викликає увагу аудиторії, стає більш популярним, тому потрібно всіма силами підтримувати ці тенденції. Кіноклуб у бібліотеці, виконуючи чимало важливих завдань і функцій, зокрема виховання гарного смаку у царині кіномистецтва, поступово переходить до актуалізації важливих соціальних питань у нашому суспільстві і в цьому полягає його найважливіше прагнення.

Література

1. Скуратівський, В. Л. Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття / В. Л. Скуратівський. – Київ : Іван Федоров, 1997. – 240 с.

2. Про кінематографію : Закон України від 26 квітня 2017 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України : офіц. текст. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/9/98-вр. – Назва з екрана.

3. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів : Постанова від 17 серпня 1998 р. N 1315 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України : офіц.. текст. Режим доступу :  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-98-п. – Назва з екрана.

4. Артхаус Трафік : Проект від 2003 р. [Електронний ресурс] / матеріал з Вікіпедії. Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Артхаус_Трафік. – Назва з екрана.

5. Тетерюк, М. Київські кіноклуби / М. Тетерюк // Кіно-Театр. – 2011. – № 3. – С. 24–26.

5. Прокофьева, Н. И. Практика кинотерапии / Н. И. Прокофьева. [Електронний ресурс] // Режим доступу : https://www.imaton.ru/seminars/praktika-kinoterapii/.– Назва з екрана.

8. Федоров, А. О. А. Баранов: от киноклуба – к университету / А. Федоров // Искусство и образование. – 2004. – № 2. – С. 58–66.

9. Фиофанова, О. Синема-технология как средство воспитания / О. Фиофанова // Воспитание школьников. – 2008. – № 3. – С. 5–8.