Оцифровування рідкісних і цінних видань як складова збереження фонду

Марчук Тетяна Олександрівна,

провідний бібліограф відділу рідкісних і цінних видань
Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва

Серед пам’яток історії та культури, що мають величезну історичну, наукову, духовну та матеріальну цінність, особливе місце належить книжковим пам’яткам, рідкісним, цінним виданням. Манускрипти, стародруки, книжкові раритети минулих століть – це невід’ємна частина не лише національного, але й світового культурного надбання, його колективна пам’ять. Зберегти їх, створити ключі до розкриття вміщеної в них інформації, зробити доступним нинішнім та прийдешнім поколінням документальний спадок минулого –завдання і обов'язок усіх установ, що мають фонди книжкових скарбів, зокрема, бібліотек.

Необхідність дбайливого зберігання документів була усвідомлена цивілізацією з давніх-давен. Наші предки надзвичайно цінували книги, тому бібліотекарями, або як їх називали хранителями бібліотек, була розроблена ціла система заходів, спрямованих на їх збереження. Не дарма на одній з плит давньої бібліотеки були вибиті такі слова: «Ні одна книга не повинна бути винесена читачем. Ми на це склали присягу».

У ті часи бібліотеки працювали декілька днів на тиждень протягом світлового дня, щоб захистити книги від вогню скіпи, свічки та смолоскипу. Папірусні чи пергаментні сувої тримали в спеціальних циліндричних коробках; манускрипти вкладали в міцні, масивні обкладинки, що являли собою скріплені дошки з твердого дерева, обтягнені шкірою або оксамитом.

В цілях збереження фондів існувала традиція брати заставу за книги. Згідно легенди, єгипетський цар Птоломей позичив в Афінах під величезну заставу рукописні труди Есхіла, Софокла, Евріпіда, щоб нібито зробити копії з них. Але пристрасний бібліофіл Птолемей свідомо пожертвував заставою, повернувши власникам майстерно зроблені копії, а рукописи залишив в Олександрії.

Також відомий факт, що французькому королю Людовику ХІ книги з Паризької університетської бібліотеки видавалися під заставу його особистих коштовностей (вага застави відповідала вазі книги).

Щоб уберегти раритетні видання від розкрадання, в бібліотеках середньовічної Європи було прийнято «приковувати» їх до пюпітра або полиці масивними довжелезними ланцюгами. Фоліанти на полицях стояли інакше, ніж сьогодні – корінцем від читача, що дозволяло не заплутувати ланцюг, коли книгу знімали з полиці. Закріплення за кожною книгою постійного місця породило так звану «кріпацьку» розстановку фонду.

Практика зберігання книг на ланцюгах існувала до середини XІХ ст., поки вони не стали видаватися масово і їх собівартість не знизилася. І по теперішній час у світі існують бібліотеки з «прикутими» книгами – Бібліотека Херефордського кафедрального собору (Англія), Бібліотека Зютфена (Нідерланди), Бібліотека Марша (Ірландія), Бібліотека Франциска Трігг (Англія), Бібліотека Малатести (Італія) та ін.

З кінця ХІХ і протягом наступного століття питання захисту книжкових фондів від факторів, що негативно впливають на фізичний стан бібліотечних документів, набуває міжнародного значення. У 1898 р. в Швейцарії відбулась перша Міжнародна бібліотечна конференція, ініційована бібліотекою Ватикану. Було поставлено завдання спільними зусиллями вести теоретичні розробки в галузі збереження старовинних видань, а центром розробки практичних пропозицій визначено унікальну Ватиканську книгозбірню.

Питання збереження книжкових зібрань піднімали на Міжнародних бібліотечних конгресах у Парижі (1900), Брюсселі (1910), Празі (1926). Важливим є той факт, що у роботі Празького форуму приймало участь емігрантське Українське товариство прихильників книги (УТПК), очолюване видатним вітчизняним діячем Степаном Сірополком [1].

Про актуальність питань зі збереження бібліотечних фондів свідчать дії Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) і Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй в галузі освіти, науки, культури (ЮНЕСКО). Першою була ухвалена програма «Збереження та консервація» (1984), спрямована на розроблення правил зберігання та використання бібліотечних ресурсів. Друга розробила «Директиви міжнародних дій зі збереження бібліотечних матеріалів» (1986). Спільним для ІФЛА/ ЮНЕСКО став документ під назвою «Планування заходів щодо забезпечення готовності до стихійного лиха, природних катастроф та ліквідації їх наслідків у бібліотеках та архівах».

1993 р. ЮНЕСКО ініціювала створення міжнародної програми «Пам’ять світу», що забезпечує збереження документальної спадщини за всю писемну історію людства, починаючи від папірусних сувоїв, глиняних табличок закінчуючи фільмами, звукозаписами, оцифрованими файлами тощо.

Бібліотечні фонди в усьому світі розглядаються як стратегічний ресурс держави, головний ланцюг системи збереження культурного надбання нації. Шляхів порятунку унікальних рукописних та книжкових документів не так вже й багато. Один з них, класичний – реставрація; другий – консервація, третій – оцифрування, тобто створення електронної версії того чи іншого документу.

Слід визнати, що поява електронних книг – найважливіша подія в історії видавничої справи з часу винаходу друкарського верстату. А розпочалася ера електронних книг та бібліотек 1971 р. з реалізації проекту американця Майкла Харта – «Gutenberg». Першою електронною книгою, вдрукованою американським винахідником в комп’ютер, стала «Декларація незалежності США». Так шляхом створення електронних копій великої кількості книг і отримав початок «Gutenberg» – найстаріша некомерційна універсальна електронна бібліотека, що існує і до сьогодні й має в багатьох країнах світу свої філії. Проект Харта продемонстрував свою доцільність, актуальність і витривалість та дав поштовх для створення інших.

У 80-і роки в США було розроблено програму розвитку електронних бібліотек. Великі американські книгозбірні та музеї розпочали оцифрування перш за все унікальних, рідкісних документів, що є значущими для історії і культури США і тих, що знаходяться під загрозою фізичного руйнування.

Стимулом для розробки подібної програми в Європі послугувала доповідь німецького діяча, міністра Європейської Комісії у справах внутрішнього ринку та промисловості Мартіна Бангеманна – «Європа і глобальне інформаційне суспільство» (1994). Відразу ж після виходу «Доповіді Бангеманна» розпочалася підготовка національних програм побудови інформаційного суспільства, а створення електронних бібліотек увійшло в число пріоритетів загальноєвропейської політики.

В Україні активне формування електронних ресурсів та електронних бібліотек розпочалося в кінці 90-х рр. Цьому сприяли світові тенденції та процес інформатизації нашого суспільства. Враховуючи зарубіжний досвід реалізації програм у цій галузі, в Україні було розроблено ряд документів, спрямованих на забезпечення збереження пам’яток національного та світового значення у бібліотечних фондах України як складової світової культурної спадщини. У 1998 р. було прийнято Закон України «Про національну програму інформатизації» та цілу низку нормативно-законодавчих актів, на основі яких у державі розпочалася робота щодо створення цифрових бібліотек (або оцифрування окремих розділів бібліотечних фондів великих бібліотек). Органами державної влади були затверджені «Програма збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000–2005 рр.» (1999) [5], «Концепція державної програми збереження бібліотечних фондів на період до 2020 року» (2012 р.) [6], Стратегія розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України» (2016 р.?) [8].

Поняття «Електронна Бібліотека» (ЕБ) було введено в обіг 1992 р. на конференції Національного наукового фонду США. За означенням «Електронна Бібліотека» – розподілена інформаційна система, що дозволяє накопичувати, зберігати і використовувати різноманітні колекції електронних документів (текстових, образотворчих, звукових, відео …) завдяки глобальним мережам передачі даних в зручному, для кінцевого користувача, вигляді.

Створення ЕБ є на сьогодні одним з магістральних напрямів розвитку світової інформаційної сфери та однією з найважливіших складових інформаційного суспільства. ЕБ є об’єктом пильної уваги ЮНЕСКО, Європейського Союзу, Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства та інших авторитетних міжнародних організацій.

До універсальних електронних бібліотек належать великі міжнародні проекти, зокрема, «World Digital Library», «Google books», «Europeana», «Open Library» тощо. Спільними для них є транснаціональний характер діяльності, засаднича некомерційність і непідпорядкованість державному сектору, реалізація принципу вільного доступу.

До цифрових проектів національного масштабу, що є своєрідною візитівкою кожної держави, можна віднести ЕБ «Галліка» (Франція), «Пам"ять Іспанії», «Цифрова бібліотека Німеччини», «Полона» (Польща), «Canadiana», «Пам'ять Америки», «Рунеберг» (Швеція), «DEF» (Данія), «FinLib» (Фінляндія») та ін. Метою цих потужних, діючих проектів є збереження у цифровій формі світових книжкових зібрань, представлення на єдиній технологічній основі усього етнічного та національного розмаїття світової культури.

З метою збереженням культурної спадщини нашого народу, його надбанням та інформацією про нього працюють ЕБ «Історична спадщина України», «Культура України», українська діаспорна електронна бібліотека «Діаспоріана», «LIBRARIA. Архів української періодики онлайн», «Україніка», «Електронна бібліотека української літератури», однією зі складових якої є колекція «Україномовна книга 1798–1923 рр.», «Електронна бібліотека Національної бібліотеки для дітей» та ін.

Роботу з оцифровки своїх фондів проводять фактично всі великі бібліотеки України – Національна бібліотека ім. В. Вернадського, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Національна бібліотека ім. Ярослава Мудрого, Державна науково-технічна бібліотека України, Національна наукова медична бібліотека, обласні бібліотеки та бібліотеки вищих навчальних закладів, що на своїх вебсайтах надають доступ до власних електронних каталогів та цифрових ресурсів, наводять активовані посилання на значний перелік електронних бібліотек України, ближнього і дальнього зарубіжжя.

Новітні комп’ютерні технології надали можливість ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва підключитися до процесу створення власної електронної бібліотеки. В цілях збереження унікального фонду відділу рідкісних і цінних видань (далі – РіЦ) 2006 року було розпочато роботу по переведенню друкованих документів в електронні.

У жовтні 2015 року у відділі РіЦ було встановлено сканер марки ScanSnap SV600, що дозволило створювати цифрову копію документу безконтактним способом, не пошкоджуючи конструкцію книги.

Наявний досвід роботи та спеціального обладнання дозволяє працівникам відділу виконувати такі завдання:

- визначення переліку документів, які потрібно оцифрувати (відбір документів, особливо цінних, унікальних, краєзнавчого змісту, незадовільного фізичного стану, частого попиту тощо);

- вивчення інтернет-ресурсів для виявлення електронних копій видань, які зокрема зберігаються у відділі;

- створення цифрових матеріалів, їх первинна обробка (вирівнювання, розрізання, обрізування, корекція викривлень та ін.);

- перевірка повноти та якості виготовлених зображень;

- представлення оцифрованих видань на вебсайт Бібліотеки в рубриці «Е-Бібліотека».

Цифрова колекція відділу РіЦ представлена в основному унікальними краєзнавчими документами кінця ХІХ – ХХ ст., більшість з яких побачили світ на теренах нашого регіону і лише «Тімірязєвка» може надати доступ до них.

Бібліотека ім. К. А. Тімірязєва 2014 року долучилася до проекту ЕБ «Культура України» і щорічно передає електронні копії друкованих документів з фонду відділу рідкісних і цінних видань для її поповнення. Наразі сьогодні на сайті «Культури України» виставлено 49 об’єктів, наданих Бібліотекою. Робота по створенню цифрових копій документів та передача їх до ЕБ «Культура України» здійснюється працівниками відділу РіЦ спільно з сектором електронних комунікацій та баз даних і відділом іноземної літератури.

Проблема збереження бібліотечних фондів – не окреме питання бібліотечної справи або культурного життя в цілому, а глобальна проблема, від вирішення якої залежить збереження пам'яті нації, доступність суспільству до нової інформації, ідей, знань. Бібліотечні заклади – хранителі культурної та історичної інформації, повинні бути не тільки її збирачами, але й гарантами збереження книжкових скарбів. Саме віртуальність електронного світу дозволяє Бібліотекам не тільки виконувати функції зберігання, але й орієнтувати читачів в інформаційному середовищі, забезпечуючи вільний доступ, давати допомогу в пошуку необхідних знань.

Список використаної літератури.

1. З’їзди, конґреси бібліотечні та бібліографічні [Електронний ресурс] // Українська бібліотечна енциклопедія. Режим доступу : http://ube.nlu.org.ua/article/З’їзди, конґреси бібліотечні та бібліографічні   (дата звернення 15.07.2019) . – Назва з екрана.

2. Ковальчук, Г. Створення електронних інформаційних ресурсів книжкових пам’яток в НБУВ / Г. Ковальчук // Бібл. вісн. – 2008. – № 3. – С. 3–10.

3. Мамрай, В., Лісневич, Л. Збереження документних фондів у системі бібліотечно-інформаційної діяльності / В. Мамрай, Л. Лісневич // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Київ, 2013. – Вип. 37. – С. 183–193.

4. Микитенко, А. Електронна бібліотека «Культура України» / А. Микитенко // Бібліотечна планета. – 2011. – № 1. – С. 5 – 6.

5. Про затвердження Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000–2005 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 верес. 1999 р. № 1716 // Бібл. планета. – 1999.– № 4. – С. 4.

6. Проект Концепції державної програми збереження бібліотечних фондів на період до 2020 року. – Режим доступу: http://u.to/ncefAg  (дата звернення 09.09.2019). – Назва з екрана.

7. Столяров, Ю. Н. Как сохранить библиотечные фонды / Ю. Н. Столяров. – Москва : Либерея, 1995. – 127 с.

8. Стратегія розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України» [Електронний ресурс] // Українська бібліотечна асоціація : Документи УБА. – Режим доступу : https://ula.org.ua/252-dokumenti/dokumenti-uba (дата звернення 09.09.2019). – Назва з екрана.

9. Тимошенко, Э. Цифровые и компьютерные технологи на страже сохранности библиотечных фондов / Э. Тимошенко // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2008. – Вип. 22. – С.202–212.