Історія бібліотеки в особах (за спогадами колег)

Цимбалюк Поліна Іванівна,

учений секретар Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва,
заслужений працівник культури України

У статті подано матеріали про колишню співробітницю Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва Євдокію Михайлівну Маковійчук (Сільченко), яка майже чотири десятиліття працювала у відділі обробки літератури і організації каталогів, у тому числі головним бібліотекарем.

Ключові слова: Харківський бібліотечний інститут, Вінницька обласна бібліотека ім. К. А. Тімірязєва, Євдокія Михайлівна Сільченко (Маковійчук), Світлана Георгіївна Івахова, таблиці бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК), централізація мережі масових бібліотек, зведені алфавітні і систематичні каталоги централізованих бібліотечних систем (ЦБС).

Представлені матеріали про Є. М. Маковійчук зібрані методом усної історії. Свідчення надали працівники Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва Н. В. Спиця, П. І. Цимбалюк, М. Ю. Карягіна. Окрім того, використано спогади С. Г. Івахової, опубліковані в газеті «Вінниччина» за 2 червня 2006 р. «Мріяла завжди бути поруч з книгою», яка працювала у відділі обробки літератури і організації каталогів, а протягом1976–1995 рр. очолювала цей підрозділ.

Подано відповідні коментарі, що стосуються діяльності бібліотеки, та історичного періоду, про який іде мова. У статті збережено мову, стилістику та орфографію автора опублікованих спогадів та респондентів, що надали усні свідчення.

Розпочнемо зі спогадів С. Г. Івахової: «Скінчилась Велика Вітчизняна війна і до зруйнованих, спалених, розграбованих бібліотек України почали прибувати на роботу випускники бібліотечних вузів Харкова, Москви, Ленінграда, бібліотечних технікумів.

Серед них – дівчина з Сумщини – Євдокія Михайлівна Сільченко. Неабиякі організаторські здібності, відмінне навчання в Харківському бібліотечному інституті, який Дуся Сільченко закінчила з відзнакою, сприяли тому, що путівку на роботу у Вінницьку обласну бібліотеку ім. К. А. Тімірязєва вона отримала на посаду завідувачки методичним відділом, який і очолила у 1953 році. Завдання перед методичним центром області стояли дуже великі. Війна знищила мережу сільських, районних, міських бібліотек, їх матеріальну базу, фонди. Майже повністю був спалений фонд обласної бібліотеки, її довідковий апарат, приміщення стояло в руїнах, не вистачало бібліотечних кадрів [1].

Нескінченні виїзди за будь-яких умов, на будь-яких видах транспорту пересування, а часто й пішки, небажання догоджати окремим керівникам, конфліктні ситуації, що постійно виникали, вплинули на здоров’я і змусили Євдокію Михайлівну припинити діяльність у методичному відділі.

З вересня 1959 року Сільченко обіймає посаду головного бібліотекаря відділу міського абонемента обласної бібліотеки.

На цей час бібліотека працювала у відбудованому приміщенні в центрі Вінниці, поліпшилась матеріальна база, багатогалузевими стали фонди. На роботу прийшли фахівці з вищою і середньою спеціальною освітою, молодь заочно навчалась в технікумах і вузах.

Саме в цей час на абонементі почала працювати і я. Склався працездатний, ініціативний дружний колектив, і велика заслуга в цьому Євдокії Михайлівни.

Впроваджувались нові форми обслуговування: відкритий доступ читачів до фондів, групове обслуговування. Євдокія Михайлівна була душею всіх починань, ідей, масових заходів. Мене завжди вражало, як вона прискіпливо готувала своє робоче місце до кожного трудового дня, вела щоденник роботи фахівця, аналізуючи і узагальнюючи запити, вражала її принциповість, вимогливість не тільки до нас, її підлеглих, а й до себе.

З 1965 року і до виходу на пенсію Євдокія Михайлівна працювала старшим, а потім головним бібліотекарем відділу обробки літератури і організації каталогів.

В цей час змінюється структура обласної бібліотеки, створюються галузеві відділи: нотно-музичної,технічної, сільськогосподарської літератури [2]. Працювати без інтенсивного використання довідкового апарату, каталогів і картотек бібліотеки стає неможливо ні бібліотекарям, ні читачам.

Вихід з друку таблиць класифікації для масових, а згодом – для обласних бібліотек полегшує справу організації і редагування каталогів. Робота з довідковим апаратом, зокрема каталогами, копітка і непомітна, але така важлива.

Євдокія Михайлівна створює робочий варіант таблиць класифікації з врахуванням умов нашої бібліотеки, перебудовує генеральний систематичний каталог за новими таблицями класифікації за новими таблицями класифікації для обласних бібліотек, кваліфіковано класифікує нові надходження книг з усіх галузей знань, виїздить в бібліотеки області з наданням м методичної і практичної допомоги, виступає на семінарах бібліотекарів області всіх рівнів з консультаціями щодо складання і редагування алфавітних і систематичних каталогів.

Доля розпорядилась так, що з 1971 року ми з Євдокією Михайлівною знову працювали в одному відділі. В цей час бібліотеку ім. К. А. Тімірязєва визнають експериментальною базою з впровадження таблиць бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК) в роботу бібліотек колишнього Союзу. Таблиці ББК Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна в Москві, були, безумовно, кроком вперед в організації систематичних каталогів, класифікації і організації фондів бібліотек всіх рівнів, хоча частина бібліотечної громадськості не сприйняла ці таблиці за їх за політизованість і відмінність Десяткової системи класифікації.

Методична рада Вінницької обласної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва схвалила рішення, і з 70 року минулого століття відділ обробки і організації каталогів на чолі з Іриною Іванівною Костюковою (Лобановою) розпочав впроваджувати таблиці ББК в обласній бібліотеці, а згодом і в бібліотеках області [3].

Євдокія Михайлівна мала великий досвід класифікації літератури, організації каталогів, який згодився, коли перед відділом постали нові завдання.

А через кілька років розпочалась централізація мережі масових бібліотек, і основне навантаження лягло на відділи комплектування та обробки літератури і організації каталогів [4].

Безпосередня робота з поточними надходженнями літератури (оброблялось до 25 тисяч примірників на рік), редагування генеральних алфавітного і систе­матичного каталогів, виїзди в бібліотеки області з консультаціями з впровадження централізації і створення зведених алфавітних і систематичних каталогів (до 16 виїздів на рік), численні виступи на семінарах з підвищення кваліфікації районних і сільських бібліотекарів – це далеко не повний перелік виробничих обов’язків Євдокії Михайлівни Маковійчук (Сільченко), що виконувались завжди вчасно, чітко, професійно.

Євдокія Михайлівна була людиною високої громадянської свідомості і відповідальності, брала активну участь в громадському житті колективу бібліо­теки: секретар партійної організації бібліотеки, голова профспілкової організації, редактор газети «Бібліотекар», голова народного контролю тощо.

Коли йшлося про інтереси бібліотеки та її працівників, Євдокію Михайлівну не зупиняли ніякі перешкоди чи «високі» двері. Завдяки їй, певною мірою, бібліотеку ім. К. А. Тімірязєва чверть століття очолював високого рівня фахівець бібліотечної справи А. Й. Лучко, який згодом отримав почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Євдокія Михайлівна була дуже скромною в особистому житті, свої власні потреби обмежувала рівнем своєї зарплати, хоча мала змогу не обділяти себе ні в чому. Завжди приходила на допомогу своїм колегам мудрою порадою, захистом, грошима, не завжди отримуючи їх назад.

Була дуже вразлива, емоції свої виплескувала бурхливо, особливо коли була впевнена у своїй правоті.

З чоловіком, Захаром Антоновичем Маковійчуком, були чудовою парою, доповнюючи одне одного. Завдяки її наполегливості, Захар Антонович здобув вищу юридичну освіту, в чині полковника вийшов у відставку.

На очах чотирнадцятирічної Дусі німці розстріляли батька. Це було в день її народження. Протягом всього життя ніколи не святкувала Євдокія Михайлівна свого дня народження.

В сім’ї Маковійчуків жила мати Євдокії Михайлівни, в якої війна відібрала чоловіка і двох синів. Євдокія Михайлівна і Захар Антонович робили все, щоб старість цієї жінки була достойною, поважали і розуміли її.

З першого трудового дня і до останнього бібліотека ім. К. А. Тімірязєва була її єдиним місцем роботи, її другим домом. Вже пенсіонеркою вона двічі на тиждень приходила у відділ обробки, допомагала в списанні фондів, редагуванні каталогів, навчала молодь, спілкувалась з колективом. Маленькою дівчинкою з трепетом і любов’ю взяла в руки книгу, і присвятила їй та рідній бібліотеці все своє трудове життя».

Світлана ІВАХОВА,

завідуюча відділом обробки літератури і організації каталогів 1976–1995

Згадує Н. В. Спиця: «В отделе обработки и организации каталогов я работала около двух месяцев. Евдокия Михайловна приходила два раза в неделю и занималась списанием фондов, редактированием каталогов. Чувствовалось, что человек любит библиотеку, любит свою работу и старается привить эту любовь молодым сотрудникам. Человек, который запомнился надолго».

«А ось упоряднику цих матеріалів пощастило більше часу працювати разом з Євдокією Михайлівною. Згадуються окремі епізоди нашого спілкування. Ми були в одній комісії по списанню бібліотечного фонду. Неодноразово виникали суперечки стосовно окремих книг, але вона вміла переконати, що останній примірник не можна списувати, незалежно від року видання, змісту, фізичного стану книжки. Одного разу вона не погодилася відкласти на списання маленьку брошурку Ф. Енгельса, хоча ми її переконували, що видання ветхе і ця праця є й окремими виданнями, і в зібраннях творів. Окрім того, на той час воно уже було не актуальне. Проте Євдокія Михайлівна була непохитна. Її основний аргумент був такий: «Ви подивіться, яка тут передмова, більше в жодному виданні такої немає, ми ж наукова бібліотека, ми повинні зберегти все, незалежно від політичних поглядів». І вона нас таки переконала, книжка залишилася у фонді. Це лише один приклад, а таких було безліч. Фонд вона знала досконало, адже не тільки працювала з книгами як систематизатор, але й дуже багато читала.

Розповідала, що навіть на дачу брала літературу про вирощування різноманітних городніх культур і вони з чоловіком все робили так, як радить наука, і тому на їхніх чотирьох сотках були гарні врожаї. Євдокія Михайлівна, на мій погляд, – це взірець відданості справі, улюбленій професії, людина дуже принципова, не завжди гнучка і компромісна, але надзвичайно порядна. Побільше б таких професіоналів у нашій галузі».

Молодий співробітник М. Ю. Карягіна після закінчення Вінницького педінституту у 1973 р. розпочала свою трудову діяльність у бібліотеці з відділу обробки літератури і організації каталогів. Закінчивши історико-філологічний факультет, вона мала достатній багаж знань з історії, російської і світової літератури. Залишалося освоїти ази бібліотечної професії. Є. М. Маковійчук у цей період працювала у відділі головним бібліотекарем і залишила глибокий слід у формуванні Марії Юхимівни, як фахівця.

Марія Юхимівна згадує: «В отделе начались для меня новые «университеты», которые касались библиотечного дела. На то время здесь сложилась команда интеллектуалов и профессионалов высокого уровня, преданных своему делу – И. И. Костюкова, С. Г. Ивахова, А. В. Новицкая, Е. М. Маковийчук и др. Каждый из них внес свою лепту в формирование меня, как будущего специалиста. Возможно, если бы я не попала в этот отдел, неизвестно посвятила бы ли я свою жизнь библиотеке и библиотечному делу. Одним из тех, кто формировал меня как специалиста, была Евдокия Михайловна. Давала не только профессиональные знания, но и прививала библиотечный дух, уважение к профессии и любовь к книге. Человек неординарной судьбы, принципиальный и бескомпромиссный относительно исполнительства и соблюдения правил и библиотечных методик. В отделе, после обсуждения, иногда дискуссий, принимались коллегиальные методические решения, которые неукоснительно выполнялись.

Вместе с Евдокией Михайловной были мои первые командировки в районы. Она учила общению с людьми, работниками районных и сельских библиотек, оказанию методической помощи в создании сводных каталогов ЦБС [5]. Вспоминается поездка в Теплик, где районная библиотека находилась в старом помещении, и через трещину в потолке вечером мы наблюдали звездное небо. Были и такие парадоксы…

Еще Евдокия Михайловна была заядлым путешественником, отпуска проводила, как правило, в поездках, часто к ней присоединялась молодежь. Занимая общественные должности в библиотеке, отстаивала интересы людей, своего маленького коллектива. Но что наибольше мне запомнилось в работе отдела, так это атмосфера доброжелательности, чувства товарищества и взаимовыручки. Евдокия Михайловна была убеждена, что научив молодого специалиста всем премудростям профессии, будет легче и самой работать, когда рядом с тобой хороший специалист.

Традиционным в отделе был обмен информацией, обсуждение новых книг, особенно произведений, ранее запрещенных, – «Мастер и Маргарита» М. Булгакова, «Дети Арбата» А. Рыбакова, поэзия Лины Костенко, «Доктор Жеваго» Б. Пастернака и др. Евдокия Михайловна была человеком очень любознательным, у нее было неиссякаемое желание побольше узнать, прочитать. От нее мы узнавали о культурной жизни столицы – у нее в Киеве жили близкие родственники и она их часто навещала. Вот такой мне запомнилась Е. М. Маковийчук – профессионал, эрудит, человек…».

Коментарі

1. Як відомо з історії Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, у 1944 р. її приміщення було спалене, а перед цим, під час нацистської окупації, знищено 300 тис. фонду, довідковий апарат, обладнання.

2. 25 січня 1966 р. видано наказ Міністерства культури УРСР № 5н «Про заходи поліпшення діяльності обласних бібліотек Української РСР», де було затверджено примірну структуру. 29 листопада 1966 р. наказом директора І. М. Філіповського була введена в дію нова структура обласної бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва, яка отримала статус наукової.

3. Вінницька ДОУНБ ім. К. А. Тімірязєва стала експериментальною базою Всесоюзної бібліотеки ім. В. І. Леніна в питаннях запровадження Бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК).

4, 5. У 1974 р. експеримент створення централізованої бібліотечної системи (ЦБС) проведений у Тульчинському районі, до кінця 1980-х рр. централізація бібліотечної мережі відбулася в усіх районах Вінницької області та м. Вінниці. Основним завданням було забезпечити облік фонду та створити зведені каталоги. Методичну і практичну допомогу для вирішення цих завдань надавали фахівці обласних бібліотек, зокрема відділи комплектування та обробки літератури і організації каталогів.

Література

1. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва в контексті історії та інноваційному поступі сьогодення : монографія / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – 312 с. : фот. – С. 74–88.

2. Там же: С. 114–117.

3. Там же: С. 182–183.

4. Там же: С. 176–178.