Ірина Бєлова
Історія Кременецького ботанічного саду тісно пов'язана з історією самого міста Кременця, яке розташоване у мальовничій місцевості з унікальними природними ландшафтами. Кременець завжди вабив до себе людей науки, освіти і мистецтва. Одним із кращих творінь на Волині став Кременецький ботанічний сад, який був створений у 1805 р. Важливим чинником дослідження є вивчення історії створення Кременецького ботанічного саду та роль видатних природодослідників світового рівня у збагаченні та розширенні даного осередку наукових і навчальних цілей.
Організацією закладання ботанічного саду займався ірландський ботанік та ландшафтний архітектор Діонісій Міклер. Ще одним науковцем був Віллібальд Бессер, котрий довів сад Волинського ліцею до рівня осередку, який рівнявся з університетськими садами не лише Вільна і Кракова, а й усієї Європи.
Кременецький ботанічний сад було закладено на приміській землі площею 4,5 га. Для ознайомлення з кращими ботанічними садами Росії та Європи і з метою збору посадкового матеріалу та насіння Д. Міклер виїздив до Санкт-Петербурга, Фінляндії, Швеції, Франції, завдяки чому сад отримав колекції чималої навчальної та естетичної цінності. У центрі саду ним був створений парк для відпочинку, а з боку розташувалася шкілка дерев, кущів, трав’янистих рослин і розарій. Для оформлення ботанічного саду в Кременці Д. Міклер використовував також рослини з колекції парків, які створив до цього часу. Крім того, що Д. Міклер широко здійснював обмін рослинами і насінням з відомими на той час зарубіжними парками і ботанічними садами, він вивчав і впроваджував у культуру Кременецького ботанічного саду цікаві види і форми місцевої флори. В 1809 р. Д. Міклер в основному закінчив формувати ботанічний сад у Кременці. За три роки ним було введено в культуру ботанічного саду 760 видів екзотичних та 460 видів місцевих рослин.
Під вправним керівництвом В.Г. Бессера, який був директором Кременецького ботанічного саду (він замінив на цій посаді Д. Міклера), сад остаточно втратив вигляд парку для прогулянок і набув характеру наукового та навчального осередку. Він розширює ботанічний сад до 20 га. За його активною участю на території ботанічного саду зростає кількість оранжерей, парників. Він згрупував рослини так, щоб їх розташування задовольняло потреби навчання, тобто створив відділи систематики, біології рослин; тут вирощувались рослини сусідніх країв, екзотичні та рідкісні.
Популяризації та розвитку ботанічного саду в Кременці сприяли публікації каталогів рослин, які мали слугувати основою для обміну з іншими осередками. У 1810-1830 рр. з’явилося аж 12 каталогів. Вони видавалися на французькій та латинській мовах і розсилалися потім іншим ботанічним садам. З аналогічною ціллю використовувалися також реєстри насіння. Предметом обміну були нові види, знайдені під час наукових подорожей, а потім доставлені і вивчені в саду. Прикладом такого обміну був кущ азалії понтійської (Azalea pontica, Rhododendron flavum), знахідка якого в природному середовищі на заході Волині стала важливим науковим відкриттям, так як раніше вважали, що ця рослина росте лише на Кавказі. У вступі до каталогу Бессер з’ясував авторство цього відкриття. Саму рослину знайшов Міклер, а ботанічно описав і правильно визначив Шейдт.
Особливо наполегливо та з зацікавленням В.Г.Бессер вивчав малодосліджені види полинів усього світу і розробив класифікацію цього роду на секції. За результатами тривалих досліджень полинів він видав 11 наукових праць і підготував монографію, яку не встиг опублікувати. Пізніше, майже без змін, ці дані В.Г.Бессера видав швейцарський ботанік Альфонс Декандоль (1806-1893) в опублікованій нами роботі „Prodromus systematis naturalis regni vegetabilis” (т. 8-17, 1844-1874). Завдяки цьому флористи світу і сьогодні користуються даними В.Г.Бессера щодо ознак і класифікації полинів.
Згадані каталоги мають велике значення для пізнання історії Кременецького ботанічного саду, висвітлюють зміст і масштаби інтродукції та акліматизації, які проводилися садом у ті роки. У ньому представлено рослини, які були завезені з Франції, Швейцарії, Німеччини, Бельгії, Америки та інших країн світу і успішно акліматизовані у Кременці.
З опублікованих каталогів та інших матеріалів сьогодні дізнаємося, що на кінець 1810 р. у Кременецькому ботанічному саду нараховувалося 2 828 видів рослин, з них 238 видів дерев, які росли у відкритому ґрунті, 1815 р. – 6 400, 1824 р. – 8 350, а 1832 р. (перед перенесенням до Києва) в колекціях налічувалось 12 тисяч видів і форм різних рослин. За багатством оригінальних і рідкісних рослин сад став одним серед кращих та відомих садів не лише Росії, але й Європи. Саме через це Кременець визнано одним із визначних інтродукційних осередків України.
Щоб запобігти руйнівній дії потоків води, які під час опадів формувалися на схилах навколишніх гір, під керівництвом В.Г.Бессера було побудовано своєрідну систему регуляції поливу ботанічного саду. У таких випадках вода спрямовувалася до спеціальних водозбірників, звідки при необхідності рівномірно подавалась на територію саду, а зайва – відводилася для природного стоку.
Непересічна енергія, працьовитість, життєвий досвід, організаційний талант, дар впливу на людей, безкорисливість допомогли В.Г.Бессеру зацікавити і прилучити до вивчення природи широкий загал інтелігенції. Так, у 1826 р. він написав і видав у Вільно брошуру для вчителів повітових шкіл. У ній викладені деякі методи дослідження флори. До пошукової роботи з біології ним заохочувалися і вчителі, з яких значна частина відгукнулась на цей заклик. Протягом 1826-1830 рр. кожен з них зібрав і надіслав до ботанічного саду у Кременець від 100 до 500 гербарних аркушів рослин, а деякі подали їх описи та вказали місця зростання. Колекції надходили з Правобережної України, Білорусії і навіть з Литви. Завдяки своєму вкладу, розмірам окремих колекцій та зразковому доглядові й визначеності рослин ботанічний сад у Кременці сягнув рівня університетських осередків цього типу.
Таким чином, у Кременецькому ботанічному саду вже на початку ХІХ століття були розпочаті перші наукові дослідження рослин в Україні, в той час, як в інших регіонах ці роботи розпочинаються приблизно через 50 років. Саме завдяки цій ознаці Кременецький ботанічний сад рахується у світовому реєстрі ботанічних садів і до сьогоднішнього дня, хоча тривалий час наукова робота тут не проводилася. Широкі наукові контакти дозволяли кременецьким ботанікам плідно працювати у складний для науки час, що вимагало чималої компетентності та можливості порівняльних досліджень. Сад у Кременці був для них дослідницькою лабораторією.
На сьогоднішній день перед істориками ботаніки стоїть важливе завдання – зберегти і повернути науці прекрасну сторінку її минулого, пов’язану з Кременецьким ботанічним садом. Для того, щоб нащадки роду людського цінували праці світових вчених, їх вклад у розвиток ботанічної науки.
Література
1. Бутницький, І. Видатний дослідник флори України / І.Бутницький, С. Зелінка // Тернопілля - 95 : регіон. річник. – Т., 1995. – С. 298–303.
2. Василенко, М. Кременецький ліцей і університет св. Володимира : іст.-юридична розвідка / М. Василенко. – К. : УАН. – 1923. – 49 с.
3. Волинські Афіни. 1805-1833: зб. наук. пр. / Кременец. обл. гуманітарно-пед. ін.–т ім. Тараса Шевченка ; під ред. С. Маковського і В. Собчука. – Т. : Богдан, 2006. – С.23-40.
4. Заверуха, Б.В. Флора Волыно-Подолии и её генезис / Б.В. Заверуха. – К. : Наук. думка, 1985. – 192 с.
5. Черняхівський, Г.І. Волинський ліцей як осередок наукового та культурного життя / Г.І Черняхівський // Діалог. – 1995. – № 7/12. – С. 3.
6. Besser, W. Primitiae florae Galiciae austriacae utriusque. – Viennae, 1809.
