В.Мазурик, Т.Рожкова
Даючи характеристику соціальному простору, класик соціології ХХ століття Пітірім Сорокін стверджував, що ідентифікувати становище людини означає визначити її ставлення до інших людей та інших соціальних явищ, взятих за «точки відліку» [1]. У цьому аспекті надзвичайно показовим є аналіз біографій людей у контексті епохи, в якій їм довелося жити, дослідження силових ліній цієї епохи через призму людських доль. У минулому столітті в історичній науці з’явилися школи, що сповідували антропологічний підхід до світової історії. Наприклад, з точки зору прибічників так званої «мікроісторії», вивчення соціальних макроструктур є науково некоректним, натомість дослідження конкретних постатей чи феноменів дає можливість «побачити переломлення загальних процесів у певній точці реального життя» [2]. Судячи з усього, така позиція (особливо перша її теза) є занадто радикальною, проте вона стала своєрідною рефлексією на монументально - глобалістські підходи до історії.
Об’єктом дослідження авторів даної розвідки стала біографія і творчість відомого вінницького художника, члена Спілки художників СРСР, колишнього відповідального секретаря Вінницької обласної організації Спілки художників Віктора Пирогова. В якості джерел були використані каталоги виставок, у яких брали участь твори художника, періодична преса, інші матеріали, а також неопублікований рукописний архів В.Пирогова [3].
Офіційна біографія художника стверджує, що він народився 27 листопада 1923 року у Києві, навчався в школі у Баку, з 1942 по 1945 рік брав участь у Великій Вітчизняній війні. Після демобілізації, у 1947-1951 роках В.Пирогов навчався у Бакинському художньому училищі, а в 1951-1957 роках – у Київському художньому інституті (у професорів В.Костецького та М.Хмелька). З 1959 року жив і працював у Вінниці, був автором багатьох живописних творів, що експонувались на всесоюзних і республіканських виставках, з 1967 р. – член Спілки художників СРСР. З кінця 70-х років минулого століття Віктор Пирогов обіймав керівні посади у Вінницькій обласній організації Спілки художників. У 1993 році В.В.Пирогова не стало.
У розпорядженні авторів даного тексту є 6 варіантів автобіографії художника, написаних у різний час його рукою. П’ять з них повторюють із різним ступенем деталізації вже усталені факти, а ось шоста версія містить суттєві відмінності. Насамперед виявляється, що не все зрозуміло з датою і місцем народження. Якщо дійсно В.Пирогов народився у 1923 р. [4], тоді незрозумілим є той факт, що він навчався у семирічній школі 9 років, закінчивши її у 1939 р. А ось у згадуваній версії автобіографії говориться, що насправді роком народження є 1925-й, а місцем – м. Баку [5]. У цьому випадку з навчанням у школі все логічно. Далі Віктор Пирогов пише, що у 1940 році він вступив до Вищої повітряної школи у Єревані [6]. Судячи з усього, саме тоді і «приписав» собі 2 роки – в іншому випадку навряд чи 15-літнього хлопця прийняли до цього навчального закладу.
Суттєві уточнення з’явилися у військовій біографії Віктора Пирогова. Ось що він писав з цього приводу у згадуваній автобіографії: «…навчався у школі шоферів,… після цього у складі сформованого 18-го автополку направлений для подальшого проходження служби до Ірану. В Ірані я прослужив до 1944 року, коли потрапив в аварію і був засуджений військовим трибуналом на 5 років із заміною відбування покарання у штрафній роті. Я служив у 128-й стрілецькій дивізії, брав участь у форсуванні Керченської протоки і визволенні Криму. Під Сапун – горою був контужений, лежав у госпіталі. З червня 1944 року служив у 93-му гвардійському артилерійському полку до кінця війни. Брав участь у боях на Закарпатті, у визволенні Угорщини та Чехословаччини. За виявлені заслуги нагороджений орденом «Червоної Зірки», медалями «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною» [7].
У повоєнні роки професією Віктора Володимировича стало образотворче мистецтво. «Не можу забути той радісний день, коли вперше після війни взяв у руки пензель, – згадував він багато років по тому. – Таким незвичайно легким видався він мені після автомата» [8]. Найвірогідніше саме тому, що власна доля на війні склалася так драматично, тема Вітчизняної війни стала однією з визначальних у творчості художника. «1944-й рік», «Чорноморці», «Атака», «На звільненій землі», «Сини», «На руїнах Вервольфа», – це далеко не повний перелік картин Віктора Пирогова військово – патріотичної тематики. Взагалі творча палітра художника була вельми різноманітною: жанрові полотна («На колгоспному ринку», «Орач», «Посвячення у робітники»), історичні твори («Т.Г.Шевченко у майстерні»), портретний живопис («Портрет В.Лобачова», «Портрет Е.Грундман») та багато іншого.
Ще за життя художника його твори стали надбанням приватних колекцій у європейських країнах та США, деякі з них зберігаються у фондах Міністерства культури України. Проте до цього часу невідомою є доля чималої кількості полотен майстра, не існує повного каталогу картин Віктора Пирогова. Власне, ця ситуація характерна для мистецького життя України в цілому та Вінниці зокрема.
Завершити цю невелику розвідку хотілося б словами заслуженого художника України та багатолітнього друга В.Пирогова Олексія Сидорова: «Мене і Віктора Володимировича пов’язали три речі: робота, війна і Вінниця. Його вже немає, але картини відображають ці три моменти так, як він їх бачив, переживав, відтворював» [9]. І зберіг для нащадків, небайдужих до справжнього мистецтва.
Література
1. Сорокин, П. Человек. Цивилизация. Общество : пер с англ. ./ П. Сорокин; общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонов. – М.: Политиздат, 1992.– 116 с.
2. Яковенко, Н. Вступ до історії / Н.Яковенко. – К., Критика, 2007.– 376 с.
3. Каталог республіканської художньої виставки «На стражі миру». – К.,1965; Каталог ювілейної республіканської виставки, присвяченої 150-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка. – К., 1964; Каталог республіканської художньої виставки, присвяченої 35-річчю перемоги над фашизмом. – К.,1980; Каталог першої республіканської виставки художників – ветеранів Великої Вітчизняної війни. К.,1976; Портрет юності // Вінниц. правда. – 1970.– 14 листоп.
4. Художники Вінниччини : довідник членів Національної Спілки художників України 1976-2001. – Вінниця : [б.в.], 2001. – 87 с. : фото ; Реестр художников Российской империи, СССР, «русского зарубежья», Российской Федерации и республик бывшего Советского Союза (XVIII–XXI вв.) // http://artunion.ru/painters/2-16-2.htm.
5. Пирогов, В.В. Автобіографія : рукопис із власного архіву художника.
6. Там само.
7. Там само.
8. Опариста, Н. Полум’я його серця / Н.Опариста // Вінниц. правда. – 1975.– 30 берез.
9. Северин, О. Світ минулого / О.Северин // ДТП. – 1995. – 14 січ.
