Волос О.В.
Когорта відомих земських діячів Херсонської губернії налічує не один десяток осіб, котрі прислужилися земській справі. Серед них і більш знані сьогодні діячі і ті земці, ґрунтовне дослідження плідної діяльності яких ще за вченими краєзнавцями.
Завдяки зусиллям вітчизняних істориків та краєзнавців сьогодні вдалося реконструювати життєвий шлях, окремі напрямки професійної, наукової, культурно-просвітницької, громадсько-політичної діяльності провідних спеціалістів земської справи в Україні [1].
Автор даної наукової розвідки має на меті на історичних матеріалах Херсонської губернії ще раз зауважити той факт, що саме земства на місцях, в тому числі й Півдня України, об'єднували найпрогресивнішу частину українського суспільства – інтелігентів, що в більшості випадків успішно поєднували службові обов'язки земців з активною науковою, культурно-просвітницькою, громадською діяльністю.
Про кого хотілося б згадати, так це про Гаврила Яковича Близніна (1838–1901), завідувача Єлизаветградської земської метеорологічної станції, науковця, піонера у справі становлення та розвитку сільськогосподарської метеорологічної мережі Півдня України. Потребу в метеостанціях земства Херсонської губернії відчували особливо гостро. Тому на початку 70-х років ХІХ століття започатковують організацію станцій, що вели кліматичні спостереження. Такою першою метеорологічною станцією була земська станція в Єлизаветграді, яка розпочала свою діяльність у 1874р.
Близнін Г.Я. дуже добре розумів, що здобуті результати на одній станції є хиткими, тому свою діяльність завідуючий розпочав із залучення до другорядних спостережень представників місцевої сільської інтелігенції, що працювали на добровільних засадах. Таким чином, була сформована щільна метеорологічна мережа.
Завдяки енергійності та таланту науковця-дослідника Єлизаветградська метеостанція проводила спостереження відповідно до інструкції Імператорської Академії Наук для станцій ІІ розряду. А також додаткові спостереження: 1) за періодичними явищами з життя тварин та рослин; 2) за відносним напрямком сонячних променів та кількістю годин сонячного освітлення; 3) за температурою ґрунту чорного пару та цілини; 4) за вологістю ґрунту; 5) за грозами та перистими хмарами. З перших днів свого завідування Гаврило Якович звернув увагу на виявлення зв'язку між метеорологічними факторами та сільськогосподарським життям.
Близнін Г.Я., завідуючи земською метеостанцією, в першу чергу досліджував ті питання, що цікавили земство. Можна згадати дослідження кліматичних умов з метою визначення найбільш сприятливих для озимої пшениці в Єлизаветградському повіті. Матеріалом для цієї наукової роботи Г.Я. Близніна послужили сільськогосподарські записи декількох економій в повіті за довгий час, які науковець порівняв з даними спостережень Єлизаветградської та інших станцій. У своїй праці «К вопросу о народных приметах» [2] Г.Я. Близнін порівняв народні завбачення погоди з даними метеорологічної станції, звернув увагу на періодичність холодних і теплих зим.
Без перебільшення можна визнати, що вагоме наукове значення мають праці Г.Я. Близніна, присвячені циркуляції вологи в ґрунті. Ці дослідження науковець проводив протягом майже п'ятнадцяти років.
Перевага досліджень Близніна перед спостереженнями інших науковців по визначенню вологості ґрунту [3] полягала у тому, що вони велися науковцем у взаємозв'язку з вивченням температури ґрунту на різній глибині при різних умовах. Поєднуючи дослідні спостереження з лабораторними роботами науковцю вдалося виявити дуже важливий факт: в багатьох випадках зміна вологості окремих шарів ґрунту пояснюється переміщенням вологи у вигляді пари з більш теплих у більш холодні шари та утворенням у них роси. Отримані в результаті дослідів висновки Гаврило Якович застосував при вирішенні питання про найбільш вигідну глибину оранки.
Велику увагу Г.Я. Близнін приділяв поширенню серед населення краю прогнозу погоди. За його порадою земство Єлизаветградського повіту подало клопотання про те, щоб Головна Фізична Обсерваторія щоденно телеграфом сповіщала передбачення погоди, та давала коротку довідку про стан погоди в Європі. Отримана інформація завідуючим станції передавалася сільським господарям [4].
Щомісячно під керівництвом Гаврила Яковича видавали спеціальні таблиці з оглядом погоди та інформацією про розподіл опадів у повіті. Станція щодня подавала короткі бюлетені до сільськогосподарського столу повітової земської управи та в редакцію «Ведомостей Елисаветградского Городского Общественного Управления». Регулярно відомості за місяць Г.Я. Близнін подавав до метеорологічної обсерваторії Новоросійського університету, в редакцію «Метеорологического Вестника», до Головної Фізичної Обсерваторії та Імператорського Російського географічного товариства.
Організаційна, практична та наукова діяльність Г.Я. Близніна була визнана за його життя. В 1884 році на сільськогосподарській та фабрично-заводській виставці в Одесі Єлизаветградська земська метеорологічна станція була удостоєна почесного відгуку за систематичне проведення спостережень та використання їх на півдні Росії з сільськогосподарською метою. Через рік за заслуги по дослідженню клімату Імператорською Академією Наук Близніна Г.Я. було затверджено кореспондентом Головної Фізичної Обсерваторії. Товариство природознавців при Новоросійському університеті вибрало Гаврила Яковича спочатку дійсним, а згодом почесним членом товариства. Золоту медаль науковець отримав за атлас метеорологічних таблиць, який експонувався у 1890 році на Херсонській земській сільськогосподарській та промисловій виставці. Імператорське Московське товариство сільського господарства нагородило метеоролога срібною медаллю за діаграму вологості ґрунту, що була представлена на Всеросійській виставці 1895 року. У Нижньому Новгороді на Всеросійській промисловій та художній виставці Близніну Г.Я. присудили диплом першого розряду за організацію зразкової метеорологічної станції та за перші в Росії, дуже важливі для сільського господарства, дослідження вологості ґрунту. 1897 року Імператорське Вільне Економічне Товариство за плідну та довготривалу діяльність на користь науки та російського землеробства присудило метеорологу Близніну Г.Я. малу золоту медаль.
Заслуги Гаврила Яковича Близніна перед сільським господарством значні. Завдяки йому на Півдні України в останній третині ХІХ століття розпочався процес формування мережі сільськогосподарських метеорологічних пунктів та станцій; серед яких Єлизаветградська земська метеостанція була зразковою та чимало зробила для становлення метеорології як науки.
Література
1. Побірченко, Н.С. Олександр Олександрович Русов – український громадський діяч, вчений, педагог : короткий життєпис / Н.С. Побірченко. – К., 1998. – 72 с.; Микола Чернявський – письменник, громадський діяч, педагог // Тези доп. наук. конф. / Херсон. обл. упр. культури, ХОУНБТ, Всеукр. т-во «Просвіта». – Херсон, ХОУНБТ, 1993. – 85 с. ; Памяти профессора Александра Александровича Браунера (1857–1914): сб. воспоминаний и науч. тр., посвящ. 140-летию со дня рождения А.А. Браунера / Музейн. фонд им. А.А. Браунера. – О. : Астропринт 1997. – 272 с.
2. К вопросу о народних приметах Г.Я. Близнина // Метеорологич. вестн. – 1893. – Авг.
3. Близнин, Г.Я. Влажность почвы по наблюдениям Елисаветградской метеорологической станции с 1889 по 1893 : все числа по новому стилю / Г.Я. Близнин. – О. : О–во Печат. Дела, 1896. – 46 с.
4. Каминский, А. Гавриил Яковлевич Близнин : некролог / А. Каминский // Метеоролог : Бюл. Николаев. Гл. Физ. Обсерватории. – 1901. – № 8.
