Вергелес К.М.
Сучасні трансформації релігійного характеру в суспільстві досить швидко проходять в Україні. На їхньому шляху стала і Вінниччина. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, зростання ролі науки в суспільних процесах, загальносуспільного рівня освіченості населення кардинально змінили релігійну картину світу та релігієтворчий процес у цілому.
Аналіз сучасних релігійних процесів у XX столітті свідчить про радикальну зміну в духовному житті людства. Всі ці зміни проявляються в співвідношенні віруючих та невіруючих. Саме за останнє століття чисельність невіруючих збільшилась з 3 млн. до 768 млн., що складає майже 12,7% населення світу. Релігія та церква почали зазнавати глобальних трансформацій. Це кардинальні зміни як соціальних доктрин, так і антропологічних вчень, навіть церковних канонів і віросповідних догматів 1.
Більшість релігій знаходяться переважно у кризовому стані. Для них постали нові проблеми загострення відношень – аж до релігійних зіткнень. Прикладом можуть бути відносини Ізраїлю та Палестини. Більшість релігійних організацій за останні часи свого існування зіткнулися із суттєвими змінами в релігійності своїх сучасних віруючих. Ці зміни виражаються в низькій частоті відвідувань храмів, богослужінь та інших обрядових дійств.
XX століття стало початком великого діалогу та співробітництва різних релігій – проведення II і III Всесвітніх Парламентів релігій, взаємне зняття анафем 1054 р. католиками і православними, розгортання екуменічного руху.
Друга половина XX століття характерна тим, що в ній виникає безліч нових релігійних течій та рухів. Ці течії носять характер апокаліпсичного, які у своїх вченнях віщують близький кінець світу, та міленаристського, які пропагують тисячолітнє царство після загибелі цивілізації 2.
Якщо вдатися до деякого прогнозу майбутнього релігії, то слід зауважити, що при збереженні як тенденцій конвергенції (зближення), так і сепаратистських настроїв авномізації (відокремлення), релігійним організаціям прийдеться враховувати і інкультурацію (врахування впливу інших культур).
Сьогодні протестантські течії – найбільш динамічна складова релігійної ситуації Вінницької області. У віддаленій перспективі вони можуть досить суттєво змінити конфесійну конфігурацію регіону. Нині в молитовних будинках усе частіше можна почути проповідь і побачити релігійну літературу українською мовою. Віруючі цих церков шанують історію, культуру та духовність українського народу. Протестантські конфесії краще пристосувалися до нових реалій сьогодення, ніж інші релігійні течії; вони більш гнучко реагують на соціально-політичні зміни в суспільстві. Тут панує спокійна діловитість: зміцнюється матеріальна база релігійної діяльності, активно ведеться місіонерська робота, підтримуються міцні зв’язки з єдиновірцями інших держав. Вони є важливим фактором міжконфесійної злагоди, українського екуменізму, чого, на жаль, не спостерігається у православ’ї. На початку третього тисячоліття з’явились нові ознаки відродження релігійного життя, які виявилися не лише у зверненні до традиційних віровчень, відновленні усталених релігійних традицій, але й у пошуках нових духовних цінностей з допомогою неорелігій. З’являються різні синкретичні вчення, які становлять конгломерат, суміш елементів ортодоксальних релігій та окультизму, спіритизму, теософії. З’являються організації, члени яких відрізняються найнесподіванішою та екстравагантною поведінкою, дивацтвами. Вони розглядаються як глибоке зрушення в світосприйманні окремих верств населення, як прояв значних кризових процесів в ідеології та масовій свідомості, як несподівані метаморфози, що їх переживає релігія у сучасному світі 3.
Прикладом може бути релігійна ситуація на території Вінницької області, де було проведене соціологічне опитування щодо релігійності населення. Респондентам були задані наступні питання:
Чи вважаєте Ви себе віруючою людиною?
Аналіз результатів дослідження дозволяє стверджувати, що близько 63% опитаних відносять себе до тієї чи іншої релігійної конфесії. Атеїстами вважають себе 10,6% респондентів. Не можуть чітко визначити своє ставлення до релігії 23,8%.
До якої релігійної конфесії чи громади Ви себе відносите?
Найбільш впливовими конфесіями на території регіону є Українська Православна Церква Московського Патріархату – 41,4% та Українська православна Церква Київського Патріархату – 31,5% відповідно. Порівняно незначний вплив мають Українська Автокефальна Православна Церква –9,4%, Українська Греко-католицька Церква – 2,3%. Нетрадиційні релігійні течії стають дедалі популярнішими – 3,8%. Відмовилися відповісти на питання щодо релігійної належності – 11,3% респондентів.
Загалом, прихильність населення регіону до релігійних течій та громад нагадує загальноукраїнську ситуацію. Місцевими особливостями є наявність греко-католицьких релігійних общин та поступове зростання популярності та чисельності нетрадиційних релігійних громад.
Найбільш впливовими факторами, які сприяють підвищенню релігійності суспільства та популяризації християнської моралі та етики є відновлення споконвічних традицій українського народу – 45,1%.
Втрата довіри до традиційних суспільних інституцій – 16,6%. Зниження матеріального рівня життя середньостатистичного українця –13,4%. Втрата соціальної перспективи – 9,3%. Потреба зовнішньої підтримки з боку релігійної громади – 7%. 8,7% респондентів відмовилися відповісти на питання. Таким чином, провідними домінантами, які стимулюють підвищення загальної релігійності населення, є фактор традиціоналізму, а також нестабільна суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в регіоні і в державі в цілому.
Чи потребує релігійна ситуація у регіоні державної підтримки?
Результати дослідження дозволяють стверджувати, що релігійна ситуація у регіоні потребує державної підтримки та регулювання – до такої думки схиляються 43,5% опитаних. 23% респондентів вважають, що не потребує, вагаються обрати конкретний варіант – 16,5%. Такі результати можуть свідчити про наявність низки релігійних проблем, які потребують додаткового дослідження.
Ставлення до неорелігійних та нетрадиційних релігійних громад та релігійні суперечності у регіоні.
Близько половини опитаних толерантно ставляться до неорелігійних громад на території області – 42,5%, категорично "проти" висловилося близько третини респондентів – 30,5%. Проте підтримують існування та діяльність неорелігійних осередків – 3,9%. Не володіють інформацією –19,9% респондентів.
Так, 48% респондентів зазначили, що на території області існують релігійні суперечності. 12% переконані, що релігійних проблем немає, а близько третини опитаних взагалі не володіють інформацією з цього приводу – 36,8%.
В свою чергу, майже половина опитаних не володіє інформацією про факти релігійного та міжконфесійного протистояння на території області –46,6%. Близько третини опитаних знайомі з такими фактами – 29,8%. Вперше про це чують – 18,4% респондентів, відмовилися відповісти – 5,2%.
Проблема «релігійної толерантності» є актуальною для 38,1% опитаних, вважають, що дана проблема не актуальна – 16,5%. Більше ніж третина респондентів (38,9%) взагалі не володіє інформацією про вищезгадану проблему.
Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що міжконфесійна ситуація в регіоні залишається досить напруженою. Вже традиційні прохолодні стосунки між різними конфесіями християнства накладаються на вороже ставлення переважної більшості віруючих області до зростання популярності нетрадиційних вірувань, окремі з яких мають деструктивний вплив на свідомість людей.
Чи може традиційна церква в повній мірі задовольнити потреби віруючих на Вінниччині?
Результати дослідження дозволяють стверджувати, що традиційна церква у цілому дозволяє в повній мірі задовольнити потреби віруючих регіону – 42,5% респондентів. Вважають, що не дозволяє – 15,5%. Лише частково – 27,2%. Не володіють інформацією про вищезгадану проблему –10,2% респондентів.
Мешканці регіону у цілому позитивно сприймають ідею запровадження релігійних спецкурсів у початковій та середній школах – 63,7% опитаних. Проти таких курсів – 22,7%. Не володіють інформацією – 8,5%. 5,1% опитаних відмовилися відповісти на запропоноване питання. Така тенденція може пояснюватися стабільним зростанням популярності норм християнської етики та релігійної моралі 4.
Література
1 Докаш В.І. Загальне релігієзнавство / В.І. Докаш, В.Ю. Лешан. – Чернівці : Рута, 2004. – С. 201
2 Колодний А.М. Історія релігії в Україні / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький. – К.,1999. – С.699-707.
3 Докаш В.І. Загальне релігієзнавство / В.І. Докаш, В.Ю. Лешан. Чернівці : Рута, 2004. – С. 203.
4 Архів Вінницької обласної громадської організації «Інститут євроінтеграції та регіонального розвитку».
