Котик А.В.
Десь за 2 км на південний схід від Немирова та 50 км від Вінниці, обабіч траси Вінниця-Умань, на лівому березі Південного Бугу, за 10 км від річки, на схилі плато, серед степу височать велетенські вали Немирівського городища. Коли їхати по трасі, то їх дуже добре видно з дороги, особливо у період безлистя дерев.
Немирівське городище є одним із найбільших городищ на території України — займає понад 150 га площі; його велетенські вали мовчазним тулубом розпростерлись по периметру на 5 км ( по гребені валу); їх ширина в основі складає 32 метри; висота ще й донині сягає близько 9 метрів.
Ця потужна замкнена огорожа розташована на обох берегах річки Мирки (або по іншій назві - Усті), лівого припливу Південного Бугу, яка ділить городище на дві нерівні частини: більшу – північну, висотну, яка займає 2/3 площі городища, і меншу –південну, пологу й болотисту.
На висотній північній частині городища, у самому його центрі, якраз і знаходиться замчисько. Довжина його з півночі на південь становить біля 300 метрів, ширина з заходу на схід – в середньому 250 метрів. Загальна площа його становить 9 га. Знизу повз нього тече та ж сама річечка Мирка, тихо несучи свої води до Бугу. Саме через ось ці велетенські вали городище дістало свою другу назву – Великі Вали.
Щодо збереженності, то Немирівське городище є чи не єдиним (і не тільки на Україні), вали якого збереглися до сьогодення у своєму первісному вигляді. Саме так, Великі Вали є цілісною, недоторканою спорудою, хоча у них і є декілька розривів, ширина яких становить від 10 до 60 метрів. Але тут слід зауважити, що ці розриви не є штучними, тобто фактами пізнішого втручання людей чи, тим більш, фактами вандалізму, а є, так би мовити, „природніми". П'ять із них є місцями втоку і витоку річки Мирки та інших річечок (припливів самої Мирки), інші – є місцями, де колись, у свій час, були ворота-брами.
Ось та збережена до нинішнього часу первісність, цілісність Валів й особливо їхня великомасштабність, якраз і є їхньою унікальністю та дивовижею.
Чому ж все таки Вали вважають скіфськими? Невже тільки завдяки тому ж таки Геродоту, який у своїх історичних розвідках згадував про мешканців Побужжя, як про скіфів й згідно чого нас залучили були до Скіфії?
Однак, той же Геродот, у тих же своїх працях, твердить, що скіфи-орачі (скіфи-землероби) були корінними землеробськими племенами цього ж краю та вели осілий спосіб життя ще з давніх-давен (чого не робили, власне, самі скіфи), а назву „скіфи" вони запозичили собі від завойовників, котрі їх підкорили. Тут же, Геродот стверджує, що греки помилково називають дніпровських землеробів скіфами. Сам же він їх називає „борисфенітами" (тобто „дніпрянами"), а також вживає і самоназву наших предків - „сколоти" (від імені їхнього древнього царя Колоксая („Сонця-царя").
Цікаву думку щодо походження Валів висуває і археолог М.Ю.Вахтіна. Так, зсилаючись на свої археологічні дослідження городища, вона датує його заснування першою половиною VІІ ст. до н.е., а точніше – 740 роком до н.е. І це лише тільки тому, що знайдена нею грецька кераміка на городищі ... належить до цього часу.
Так, ніхто не заперечує того факту, що скіфи все-таки жили певний час навіть і у Валах, залишивши там свій слід і що в ті часи городище, як стверджують археологічні розкопки, було не тільки ремісничо-торговим, а й політичним центром об'єднаних скіфських племен на території сучасного Поділля, однак нам все ж таки треба ще раз задуматись над тим, чи варто називати Немирівські Вали скіфськими, чи ні? Адже ж скіфи насправді були завойовниками, ворогами наших предків, а не нашими предками, як про це, на превеликий жаль, говорять ті ж самі „дослідники".
Тому, як за найбільш достовірне твердження щодо походження Великих Валів ми повинні взяти свідчення археолога С.С.Гамченка, за словами якого „Немирівське поселення є пам'яткою, що належить до розвинутого та пізнього Трипілля і представляє у Середньому Побужжі західну лінію розвитку цієї культури". І, вийшовши з цього судження вченого, можна ствердно говорити, що вік Валів становить понад 4 тисячі років. Тоді свідчення відносно спорудження Валів в часи скіфів і тим більш ще й ними самими відпадає само собою.
Варварські розкопки городища тривали аж до 1908 року, поки їх не провідала донька графа Строганова, княгиня Марія Григорівна Щербатова. Розуміючи історичну цінність старого поселення у Валах та викопних знахідок, вона заборонила усі подальші розкопки і наказала усі викопні скарби перенести до своєї садиби. А щоб не руйнувалася ця археологічна пам'ятка і щоб повністю позбутись від посягань горе-шукачів скарбів княгиня, на відміну від свого батька, юридично оформила спадковість на ці землі. Натомість викликала із Кам'янця-Подільського спеціаліста зі старожитностей.
Перша наукова експедиція під керівництвом професора С.С.Гамченка побувала у Валах у 1909 році. На одному з трьох масивів, на яких і розташоване „замчисько" Немирівського городища, вчений відкрив залишки трипільського поселення. Вслід за експедицією С.С.Гамченка, у 1910 році на городищі побувала експедиція під керівництвом професора А.А.Спіцина.
Передчасна драматична смерть у 1920 році княгині М.Г.Щербатової призупинила наукове вивчення Валів. Поновилося воно аж у 1941 році під керівництвом А.П.Смірнова та, на жаль, було перерване війною.
Уже після війни, у 1946 році до Немирова з самого Державного Ермітажу прибула Південно-Подільська археологічна експедиція на чолі з М.І.Артамоновим. Протягом одного літа члени експедиції накопали велику кількість експонатів (понад 2 тис. екземплярів), які були вивезені до Ленінграду і були поміщені в Ермітажі, де зайняли два зали під восьмим і дев'ятим номерами. Лише незначна колекція із цих розкопок зберігається в Інституті археології НАН України в Києві.
Слід додати, що під час розкопок (1946-1948 рр.) М.І.Артамонов знайшов іще кілька місць трипільського поселення, непомічених С.С.Гамченком.
Пізніше, у 1966 році Немирівські Вали досліджує Немирівський загін Скіфо-слов'янської експедиції Харківського університету (керівник А.О.Моруженко). А в кінці 80-х років востаннє Вали досліджує експедиція під керівництвом професора Вінницького педагогічного інституту П.Хавлюка. Матеріали цієї експедиції зберігаються у Вінницькому краєзнавчому музеї.
Тут слід зазначити ще один факт – М.І.Артамонов виявив у Великих Валах „слов'янське домонгольське селище", що згодом підтвердив і П.Хавлюк, встановивши до того ще й і вік цього поселення, а саме ІХ-Х ст.н.е.
Література
1. Артамонов, М.І. Археологічні дослідження на Півдні Поділля в 1948 р. / М.І. Артамонов // Археологічні пам’ятки УРСР. – 1952. – Т. 4. – C. 194.
2. Барнасюк О.С. Історія міста Немирова від найдавніших часів до сьогодення / О.С. Барнасюк. – Вінниця, 2007. – 132 с.
3. Вахтіна, М.Ю. Грецька розписна кераміка з розкопок Немирівського городища / М.Ю. Вахтіна // Археологія. – 1995. – № 5. – С. 85-93.
4. Гамченко С.С. Спостереження над даними досліджень першоджерел Трипільської культури в 1909-1913 рр. – Науковий Архів Інституту Археології НАН України. – Ф. 38.
5. Заєць, I.І. Трипільська культура на Поділлі / І.І. Заєць. – Вінниця : Тезис, 2001. – 179 с.
6. Павлюк, П.І. Земля уличів Х-ХІ ст. / П.І. Пвавлюк. – Л., 1970.
