Савчук В.О.
Українське краєзнавство 20-30-х рр. має яскраві сторінки та цікаві сюжети діяльності у різних напрямах і різних регіонів. Значна увага, зокрема, надавалася вивченню народного мистецтва. Особливо інтенсивно воно вивчалося у такому своєрідному регіоні як Поділля, хоча історіографія краєзнавчого дослідження подільського регіону ще має зовсім невелике число праць. Зазначимо, що окремих аспектів цієї багатопланової проблеми – вивчення унікальної мистецької спадщини – найбільше торкнулися українські історики у добу незалежності України О. Нестуля1, С. Абросимова, А. Перкова, О. Піцик, Н.Чередник2, С. Білокінь3, В.О. Савчук4. Досить вагомий вклад в історіографію цієї проблеми своїми працями вніс подільський історик А.М. Трембіцький. Вивчаючи науковий доробок таких відомих постатей 20-30-х рр., як С.А. Таранушенка, Є.Й. Сіцінського, В.Є. Січинського, він оприлюднив нові факти, ввів у науковий обіг нові документи з дослідження народної спадщини цими видатними істориками5. Оригінальну працю з дослідження народного мистецтва підготував у 1931 році український історик в еміграції М.Ю. Обідний6.
Метою пропонованої статті є узагальнений аналіз історико-краєзнавчого дослідження народного мистецтва Поділля у міжвоєнний період, яке здійснювалось як професійними істориками, так і аматорами-краєзнавцями. У результаті цього історіографія українського краєзнавства поповнилася новими оригінальними роботами.
Найперше зазначимо, що на розгортання історико-краєзнавчого вивчення Поділля на початку 20-х рр. вплинуло те, що тут зосередився великий науковий потенціал, який мав навики і відповідну підготовку в організації науково-краєзнавчих досліджень різних сторін життя регіону. Він зосередився у Кам’янець-Подільському інституті народної освіти, у сільськогосподарському інституті, хімічному технікумі, художньо-промисловій школі, у загальоноосвітніх школах як у місті, так і в районі. У Вінниці активно діяв Кабінет з краєзнавчого вивчення Поділля при філії Всенародної бібліотеки України.
Безумовно, історико-краєзнавчі дослідження стимулювалися і здебільшого ініціювалися науковими установами Всеукраїнської академії наук України (далі ВУАН) у Києві, Академією матеріальної культури в Ленінграді, Всеукраїнським археологічним комітетом, Українським комітетом краєзнавства у Харкові.
Безпосередню практичну роботу вели такі структури, як Кабінет антропології та етнології ім. Х. Вовка, Комісія для вивчення звичаєвого права на Україні, Комісія для складання історико-географічного словника України, Всеукраїнське етнографічне товариство, окружні комітети краєзнавства тощо. Скажімо, влітку 1926 р. в селах регіону працювала археологічна експедиція під керівництвом М.Я. Рудинського, етнографи Мащинки, антрополог А. Носов. На основі велико-мікшанської знахідки вони реконструювали стародавнє життя населення регіону, на основі знайдених ляльочок, зразків посуду, крем’яних ножів, гладжених молотків зробили висновки про розвиток життя тут у другій половині новокам’яної доби7.
Велику зацікавленість цим регіоном проявив учений із європейським іменем, Неодмінний секретар ВУАН Агатангел Кримський та його учні, результатом якої стала публікація низки фольклорно-етнографічних матеріалів, нарисів, фундаментальних збірок, українських казок тощо8.
Активно вивчали Поділля і Ленінградське товариство дослідників української історії, письменства та мови, Російський музей у Ленінграді. Тільки у 1924-1925-х рр. експедиції у складі Б.Г. Крижанівського, А.Г.Зарембського, М.О. Фріде, А.М. Кулаковської, Є.П. Даніні, А.Я. Дуїзбург та ін. збирали комплекси одягу, предмети побуту, зразки вишиванок, колекції писанок, робили кальки настінних розписів, підготували значну кількість фотографій, замальовок. На основі матеріалів цих експедицій вже до 1926 р. з’явилися наукові праці, у яких пропагувалося народне мистецтво Кам’янеччини9.
Важливими осередками фольклорного, етнографічного, історичного, економічного вивчення Поділля стала науково-дослідна кафедра народного господарства і культури Поділля, яка відкрилася у 1922 році. Кафедра мала на меті розробляти наукові проблеми, готувати аспірантів до наукової та викладацької роботи, популяризувати історію і культуру серед населення. Вже на перших порах вона розгорнула активну діяльність. У план її праці були включені теми з вивчення народного мистецтва. Зокрема, Гагенмейстер опублікував праці «Подільський гончар Бацуца», «Подільське народне мистецтво»10.
У 1925 році в Кам’янці-Подільському з’являється така наукова інституція, як Наукове товариство при ВУАН. Воно об’єднало в свої лавах інтелектуальну еліту регіону, яка активно здійснювала регіональні дослідження. Серед його членів були такі відомі дослідники, як Ю.Й.Сіцінський, М.Ф. Карачківський, П.В. Клименко, О.В. Полонський та ін. Члени наукового товариства також докладали зусиль у вивченні народного мистецтва.
Великий досвід з дослідження народного мистецтва Поділля, зокрема, мав Є. Й. Сіцінський, котрий ще у дореволюційні часи описав у своїх працях діяльність 44-х гончарних цехів у 10 повітах Подільської губернії, які й до сьогодні є надзвичайно цінним джерелом дослідження подільської кераміки. Ці та інші зразки народного мистецтва він зосередив у історико-археологічному музеї, що користувався великою популярністю11.
Отже, історико-краєзнавче вивчення народного мистецтва Поділля у 20-х рр. ХХ ст. здійснювали як наукові, так і аматорські форми краєзнавства. Зважуючи на безцінність мистецьких зразків народної традиції, їх вивченням активно займалися як наукові центри, так і регіональні краєзнавчі організації. Це стало підставою для видання збірників наукових статей, альбомів, у яких пропагувалися зразки народного мистецтва, організації їх виставок. Завдяки зусиллям науковців та краєзнавців зразки народного мистецтва Поділля стали відомими не тільки в Україні, але і за кордоном.
Література
1. Нестуля, О.О. Дослідник народного мистецтва : (С.А. Таранушенко) / О. О. Нестуля // Репресоване краєзнавство 20-30 рр. / передм. П.Т. Тронька. – К., 1991. – С. 173-177.
2. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип.1: Листи вчених до Д.І. Яворницького / упоряд.: С.В. Абросимова, А.І. Перкова, О.В. Піцик, Н.Г. Чередник. – Д., 1997. – 888 с.
3. Білокінь, С.І. Двадцяті роки в житті та діяльності С. Таранушенка / С.І. Білокінь // С.А. Таранушенко та проблеми вивчення мистецтва Слобожанщини XVIII-XIX ст. :тези доп. та повідомл. наук.-теор. конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. Стефана Андрійовича Таранущенка (1889-1976). – Суми, 1989. – С. 7-10.
4. Савчук, В.О. Історико-краєзнавчі дослідження Кам'янеччини у 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст. / В.О. Савчук // Кам’янеччина : історія, розвиток, перспективи : наук. зб. – Кам’янець-Подільський, 2008. – С. 117-126.
5. Трембіцький, А.М. Євфимій Сіцінський і Стефан Таранушенко : (до історії співпраці на ґрунті дослідж. народ. мистецтва Поділля) / А.М. Трембіцький // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Т.5: Матеріали круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі у XVIII – на початку ХХІ ст.». – С. 146-153; Його ж. Євфимій Сіцінський і Володимир Січинський – дослідники українського гончарства, кераміки та порцеляни / А. Трембіцький // Краєзнавство. – 2006. – № 1/4. – С. 45-49.
6. Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВО України). –Ф. 3504. – Оп. 1. – Спр. 3 Машинописний текст докторської праці «Українська хата в порівнянні з хатами західних слов’ян». – 182 с.
7. Геринович, В. Про археологічні розкопки в с. Кадиївцях Довжоцього району, Великій Мікші Китайгородського району / В. Геринович // Червоний кордон. – 1926 . – 2 верес. – С. 4.
8. Кримський, А. Знадоби для життєпису Степана Руданського (1833-1873) / А.Кримський, М. Левченко. – К., 1926. – 244 с.; Левченко, М. З поля фольклористики й етнографії / М.Левченко. – К., 1928. – Вип. 2: Знадоби до життєпису подільського етнографа А.І. Димінського (1826-1897). – 91 с.; Левченко, М. «Збірка подільських казок» 1850-1860 рр. Димінського / М.Левченко // Етнографіч. вісн. – К., 1927. – Кн. 4. – С. 160-172; Філь, Ю. До біографії А. Свидницького : (за архів. матеріалами) / Ю. Філь // Записки історично-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук. – 1928. – Кн. 18. – С. 241-253; Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-х рр. / упоряд. М. Левченко. – К., 1928. – Вип. 1/2. – 596 с.
9. Зарембский, А. Народное искусство подольских украинцев / А.Зарембский. – Л., 1928. – 48 с.; Фріде, М.О. Форма й орнамент посуду з Поділля / М.О. Фріде // Наук. зб. Ленінград. товариства дослідників української історії, письменства та мови. – К., 1928. – Т. 1. – С. 81-92.
10. Зборовець, В. Кам’янець-Подільська науково-дослідча кафедра у 2-му півріччі 1923 року / В. Зборовець // Червоний шлях. – 1924. – № 3. – С. 273-276.
11. Трембіцький, А. Євфимій Сіцінський і Володимир Січинський – дослідники українського гончарства, кераміки та порцеляни / А. Трембіцький // Краєзнавство.– 2006. – № 1/4. – С. 45.
