Комарніцький О.Б.
Малодослідженою сторінкою історичного минулого Вінницького педагогічного вишу є громадська діяльність його студентів.
На початку 30-х рр. через навчальну завантаженість молодь роботі у громадських організаціях, гуртках приділяла незначну частину свого часу. У грудні 1930 р. на одному із засідань партійної організації зазначалося: «Ураховуючи велику академічну завантаженість студентства, доручити всім студентським організаціям усю громадську роботу проводити лише за календарем». Зверталась увага на бездіяльність студентського клубу. Тому пропонувалося «негайно розгорнути роботу клубу надавши йому відповідного політ-вихов[ного] змісту» [1, спр.4, арк.15зв.]. Вже у наступному 1931-1932 навчальному році (н. р.) до плану роботи інституту внесли пункт про утворення студентських гуртків – драматичного, літературного, хорового, музичного і спортивного. У 1932 р. вдалося розгорнути свою діяльність лише першим двом [1, спр.2, арк.46], а у наступні роки запрацювала решта гуртків.
Архівні джерела повідомляють окремі відомості про діяльність гуртків. Так, у 1933-1934 н. р. в музичному гуртку налічувалося 10 членів (у 1936 р. він зріс до 85 осіб), у співочому (хоровому) – відповідно 34 і 37. Функціонував і драматичний гурток, який об'єднував 15 осіб [1, спр.21, арк.11-12; спр.35, арк.38-39]. У фондах Державного архіву Вінницької області міститься цінний документ, який повідомляє про діяльність гуртків у 1936 р. – «Доповідна записка відповідальному інструкторові ЦК ЛКСМУ по Вишах про культмасову-виховну роботу серед комсомолу й студентської молоді КСМ комітету Вінницького педінституту». У записці йдеться, зокрема, про роботу драматичного гуртка. Гуртківці на своїх засіданнях обговорили художні твори «Як гартувалася сталь» М.Островського, «День другий» Єренбурга, «Поднятая целина» М.Шолохова, «Чапаєв» В.Фурманова, провели три літературних вечори, присвячених творчості Т.Шевченка, А.Чехова, В.Маяковського. Вони виступали також в інститутському клубі, підшефному селі, де декламували вірші [1, спр.35, арк.39].
Співочий гурток у 1936 р. збирався 54 рази. За цей час гуртківці вивчили 30 нових пісень, у т.ч. 25 хорових; 8 разів виступали із концертною програмою. У свою чергу музичний гурток у клубі вишу дав 9 концертів [1, спр.35, арк.38-39].
В інституті щорічно проводилися олімпіади (огляди-конкурси) художньої самодіяльності [2, спр.442, арк.2]. Виступи оцінювало представницьке журі. Зокрема, у грудні 1935 р. до його складу ввійшли директор вишу Купріянов, секретар партійної організації Лизогуб, секретар комітету комсомолу Тисевич, голова профкому Кахно, лектор Сюргуліс, керівник спортивного гуртка Шер, співочого – Гарніцький, музичного – Поляков, культорганізатор Муха. Конкурсна програма тривала 11-12 грудня. Драматичний гурток поставив п'єсу «Чудесний сплав», учасниками якої були 28 осіб. Студентка Клігер під акомпанемент оркестру виконала пісні «Пограничная», «Комінтерн», «Любимая песня Ильича», Вінявський заспівав «Мазурку». Хор у складі 36 осіб виконав 7 пісень («Партизанская», «Пісня про Щорса», «Пісня п'ятисотинець», «Подйом», «Ой, летіла горлиця», «На городі верба рясна», «А ще сонце не заходило»). Присутні насолоджувалися також виступами гуртка по вивченню народних танців. Гуртківці затанцювали «Матроску», «Проводи», «На реченьку». Студенти Бурд і Окс виконали на домбрі і гітарі композиції «Пісня про Щорса», «Гей, ухнем», «Єврейський танок», «Турецький марш». Нісенбойм декламувала вірш Безіменського «Партбілет», Проць – твір П.Тичини «Пісня про Кірова». Журі, підвівши підсумки, ухвалило преміювати музичний гурток 2 тис. крб. для придбання музичних інструментів. Відзначено було також досягнення співочого гуртка у «засвоєнні нотної грамоти та засвоєнні художности» виконання репертуару. Схвальні відгуки пролунали і на адресу драматичного гуртка, який за короткий час без належних умов добре підготував і виконав п'єсу. Найкращих виконавців, самодіяльні гуртки преміювали (перша премія склала 100 крб., три других – по 60 крб., чотири третіх премій – по 40 крб.). Вони дістали право представляти інститут на обласній олімпіаді самодіяльного мистецтва [2, спр.445, арк.64-66]. У січні 1936 р. заклад делегував 64 студенти [2, спр.445, арк.43]. Журі конкурсу відзначило виступи студентів Бурди і Окса й нагородило їх музичними інструментами [3], [4].
Проводилися також колективні культпоходи [5, спр.493, арк.9], насамперед у кінотеатр і міський театр. У 1935 р. щодня театр відвідували у середньому 12 студентів [2, спр.442, арк.1зв]. Того ж року для кращого «обслуговування студентської маси театром і кіно» створили спеціальні каси для студентства [6]. Завідувач навчальної частини Купріянов у червні 1935 р. зазначав, що «всі студенти бачили [фільм] «Платона Кречета», по кілька разів «Чапаєва» [7]. У міському театрі інститут мав 6 постійних місць для студентів-ударників [1, спр.35, арк.39зв.].
Значна увага приділялася клубній роботі. При інститутському клубі створювалися гуртки, було оформлено Сталінський куток, організовувалися шахматні турніри, проводилися культурно-масові вечірки, на яких виступали колективи художньої самодіяльності, окремі виконавці, заслуховувалися лекції [1, спр.35, арк.39]. Проводили також тематичні вечірки, приурочені, зокрема, річниці Жовтневої революції, Міжнародному жіночому дню 8 березня, Міжнародному дню солідарності трудящих 1 травня тощо [1, спр.21, арк.11] .
Всі студенти передплачували пресу. У 1935 р. вони виписували 230 примірників журналів, 388 примірників газет, 119 комплектів праць В.Леніна [1, спр.35, арк.38зв.]. У січні наступного року становище із передплатою різко погіршало (пресу виписували лише 30% студентів). У зв'язку з цим було скликано засідання партійного комітету, на якому вирішили для кращого охоплення молоді передплатою преси обрати на факультетах відповідних уповноважених. Крім того, через те, що стипендія надходила не вчасно і студенти не мали можливості своєчасно вносити кошти на виплату преси, постановили гроші збирати з них на початку місяця [1, спр.31, арк.1-1зв.].
В інституті практикували випуск внутрішніх газет. Зокрема, у 1934-1935 н. р. підготували 6 номерів загальноінститутських і 139 – курсових газет [1, спр.24, арк.3; спр.35, арк.38зв.]. Досить популярними у закладі були постановки «живих і світлових газет» (усних. – Авт.) [1, спр.2, арк.46; спр.5, арк.11зв.]. У гуртожитках випускали стінгазети [1, спр.4, арк.57зв.].
Молодь відвідувала також заняття у фізкультурному (спортивному) гуртку. Відомо, що у 1933-1934 н. р. до чоловічої групи входили 30 осіб, жіночої – 15 [1, спр.24, арк.11].
З початку 30-х рр. було розгорнуто роботу по «військовізації» вишу [1, спр.5, арк.8], у ході якої створювалися оборонні (військові) гуртки [2, спр.442, арк.1зв.]. Особливо «популярними» вони стали у другій половині 30-х рр. Про це свідчать такі дані: якщо у 1936-1937 н. р. гуртки охоплювали 20% студентства, то вже у 1937-1938 н. р. – 60%, а у 1938-1939 н. р. – 100% [5, спр.951, арк.21]. У 1939 р. в інституті діяв 41 оборонний гурток. Впродовж 1938-1939 н. р. 271 гуртківець здав нормативи на «ворошилівського стрільця», 195 осіб виконали нормативи ГТО, 377 – ГСО, 458 – ПВХО, 89 – кулеметників, 12 – інструкторів ПВХО, 9 – мотоциклістів, 3 – парашутистів [5, спр.491, арк.9]. Кожний студент мав по два, а деякі – по три «оборонних» значки [5, спр.951, арк.21], [8].
Діяли у закладі і осередки громадських добровільних товариств. На жаль, про їхню діяльність обмаль інформації. Відомо лише, що у 1931-1932 н. р. осередок Міжнародної організації допомоги робітникам (МОДР) налічував 137 членів, у 1933 р. – 114, у 1934 р. – 230, у 1936 р. – 275, «ТСО-Авіахем» – відповідно 150, 180, 300 і 280 [1, спр.2, арк.46; спр.5, арк.11зв.; спр.7, арк.24зв; спр.21, арк.11; спр.35, арк.38]. Активнішими були модрівці. У 1933 р. вони зібрали членські внески на суму 300 крб., у підшефному селі Хижинці провели два інтернаціональних вечори [1, спр.21, арк.11]. У 1936 р. члени осередку збирали кошти для допомоги німецьким трудящим (1563 крб.), іспанським революціонерам (453 крб.), знайомили студентів із міжнародним політичним становищем [1, спр.35, арк.38]. На початку 30-х рр. у закладі діяло товариство «Геть неписьменність», яке об'єднувало 81 члена [1, спр.5 арк.46].
Отже, наявні архівні джерела, матеріали тогочасної періодичної преси дають підстави вважати, що громадська діяльність посідала важливе місце у студентському житті, складовою частиною якої була, насамперед гурткова робота.
Література
1. Державний архів Вінницької області (далі – ДАВО). – Ф.П.292. – Оп.1.
2. ДАВО. – Ф.П.457. – Оп.1.
3. Обласна олімпіада самодіяльного мистецтва студентів Вінниччини // Більшовиц. правда (Вінниця). – 1936. – 11 берез.(№58). – С.3.
4. Підсумки студентської олімпіади самодіяльного мистецтва // Там само. – 1936. – 24 трав. (№118). – С.3.
5. ДАВО. – Ф.П.136. – Оп.6.
6. Театральні квитки для студентства // Більшовиц. правда. – 1935. – 29 листоп. (№274). – С.4.
7. Купріянов. Перевищено показники всіх попередніх років / Купріянов // Там само. – 1935. – 30 черв.(№149). – С.3.
8. Тимощук, Г. Стріляю влучно / Г.Тимощук // Там само. – 1935. – 12 черв.(№134). – С.4.
