Володимир Парацій
Окрема категорія артефактів, про яку потрібно згадати – це скарби. На думку У.Брея і Д.Кларка, скарби: «це набір предметів ( монети, бронзові вироби, коштовні метали, рідше кераміка), прихованих у землі або в іншому недоступному місці». У категорію скарбів може, таким чином, потрапити будь-яка індивідуально-виражена річ, зібрана у множині, яка становить, перш за все, цінність для її власника. Коли виникає необхідність приховати найцінніше, то це, приховане людиною, є скарб. Ці артефакти відображають надзвичайно широкий хронологічний етап в історії людства: від часу середньої бронзи до ХVIII ст. і причини їх приховань можуть бути надзвичайно різними, бувають такі, що власник не зміг його відкрити чи віднайти.
У загальнопобутовому розумінні скарб – це сукупність візуально цінних речей з благородного металу чи прикрашених коштовностями, які свідомо приховані нашим попередником у далекому (інколи дуже далекому) минулому. Але у категорію скарбу, як його розуміє археологія, може потрапити будь-яка індивідуально-виражена річ, зібрана у множині, що є цінністю перш за все для самого її далекого власника. І це не обов’язково золото, срібні вироби чи коштовне каміння. Вони у прихованих скарбах, звичайно, переважають, але не є єдиними вартісними предметами. Річ, яка приносить задоволення власнику (матеріальну, духовну, естетичну), яку він, зважаючи на певні обставини, бажає приховати – це вже скарб. Адже для окремих історичних епох була своя система цінностей, зокрема матеріальних. Тому скарб минулого, знайдений у сьогоденні, не завжди може бути правильно зрозумілий пересічною людиною. В її уявленні деякі знайдені речі сприйматимуться як дріб’язкові, не варті особливої уваги. Але це беззаперечна пам’ять з минулого, якісний показник ціннісного рівня тогочасної людності, визначення його політичного, соціального, економічного, навіть психоментального життя.
Потаємність приховування скарбів породжує масу легенд про особливі місця та специфічні прикмети їх знаходження. Але вже тривала практика скарбошукацтва (а перші літописні згадки фіксують це уже з ХІ ст.) підтверджує, що приховані цінності можна відшукати швидше випадково, ніж користуючись якою-небудь методикою. Також надзвичайно широкомасштабною є хронологічне датування скарбів: від епохи середньої бронзи (ІІ тис. до н. е.) до XVIII ст., коли починають домінувати інші форми зберігання цінностей, зокрема капіталу. Залишаються тільки згадки про скарби, часто невдалі спроби їх відшукати та доволі рідкісні факти по-справжньому цінних знахідок.
Дністровський шлях розповсюдження бронзових предметів призвів, на думку українського археолога Ярослава Пастернака, до їх скупчення в ціннісних прихованих збірках на території Західного Поділля та Галичини. З початку І тис. н.е. на території України розповсюджується, як один з функціональних об’єктів накопичення капіталу, римська монета. Їх окремі знахідки зустрічаються і в нашому регіоні. Зокрема, ще на початку ХХ ст. зафіксовано їх знахідки (як епохи Консульства, так і монети імператорської доби) у сс. Котові та Мечищеві на Бережанщині. Але найбільша кількість скарбів походить з ранньослов’янських і києво-руських часів.
Своєрідним шедевром прихованих цінностей епохи Київської Русі був скарб, знайдений місцевим жителем у с. Вербів Бережанського району. Він складався із філігранового галуззя, ладанки, ланцюга, 41-поясної бляхи, срібних монет. Скарб до другої світової війни зберігався у Музеї НТШ у м. Львові. У цьому місті він зберігається і донині.
Окремі цінні знахідки давньоруського часу зустрічалися і в інших населених пунктах Бережанщини: Вільхівці, Лапшині, Вибудові, Гиновичах. У Бережанах, як зазначає згадуваний Я. Пастернак, «різьбяр Гаврилко під час першої світової війни викопав дві срібних ковтки західноукраїнського типу». Можливо, це були знахідки давньоруських колтів – скроневих жіночих прикрас.
Товарно-грошові відносини пізнього середньовіччя були доволі розвинутими для того, щоб довіряти скарби таємним сховищам. В контексті спрямування на Галицьку землю про це чітко свідчить відомий український історик-нумізмат Микола Котляр. Але у випадках зовнішньої небезпеки цінності приховувалися навіть в захищених, майже неприступних, замках. Так, наприклад, у 1962 році, як зафіксовує вищеозначений дослідник, у м. Бережани «в старій польській твердині під час реставраційних робіт знайдено глечик, в якому знаходилося близько 1000 монет, частково в розпорошеному вигляді». Хронологічні рамки їх карбування – кінець ХV ст. – 1565-й рік. Факт наявності цього скарбу, місце його локалізації та підсвідомі прояви приховування – все це є яскравим показником практичної довготривалості окремих етнічних (чи навіть загальнолюдських) психоментальних традицій.
Різнохронологічні за походженням і різнопредметні за значенням скарби – це важлива сфера пізнання минулого краю через усі фактори його суспільного та індивідуально-людського відтворення. Сфера, яка має перспективу до поповнення новими важливими і цінними відкриттями, при умові, якщо не підходити до нових знахідок із виключно споживацького боку.
Література
1. Археологічні пам’ятки Української РСР : короткий список / АН УРСР. Ін–т археології. – К. : Наук. думка,1966. – 462 с.
2. Брайчевський, М. Римська монета на території України / М. Брайчевський. – К.,1959. – 244 с.
3. Брайчевський, М. Скарби знайдені і не знайдені / М. Брайчевський. – К. : Наук. думка, 1992. – 88 с.
4. Брей, У.Т.Д. Археологический словарь : пер. с англ. / Уорвик Трамп Дэвид Брей ; редкол. : В.П. Алексеев (отв. ред.) и др. – М.: Прогресс,1990. – 366 [1] с.
5. Корзухина, Г.Ф. Русские клады ІХ-ХІІІ вв. / Г.Ф. Корзухина. – М. ; Л. : Изд–во АН СССР,1954.– 156 с.
6. Котляр, М. Галицька Русь у другій половині XIV-першій чверті XV ст.: іст.-нумізмат. дослідж. / М. Котляр. – К. : Наук. думка, 1968. – 143 с. : іл.і карти.
7. Котляр, Н. Кладоискательство и нумизматика / Н. Котляр. – К.: Нак. думка, 1974. – 127 с.
8. Пастернак, Я. Археологія України : первісна, давня та середня історія України за археолог. джерелами / Я. Пастернак; Наук. Т–во ім. Шевченка. – Торонто: Н.Т.Ш., 1961 – 790 с. с іл.; карти. – Бібліогр.: с. 705-720.
9. Пастернак, Я. Праісторичні та ранньоісторичні пам’ятки Бережанщини/ Я. Пастернак // Бережанська земля: іст.-мемуар. зб. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1970. – Т.1.– С. 3–6.
10. Полянський, Ю. Нові археологічні знахідки з Галичини / Ю.Полянський. – Л., 1927. – 36 с.
11. Ратич, О.О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР / О.О. Ратич. – К. : Вид–во АН УРСР, 1957. – 96 с. : іл.
12. Щербаківський, В. Українське мистецтво : вибр. неопубл. пр. / В.Щербаківський ; упоряд., вступ. ст. В. Ульяновський. – К. : Либідь, 1995. – 288 с.
13. B. Janusz. Zabytki przedhistoryczne Calicyi wschodniej. – Lwow, 1918.
14. M. Kotlar. Znaleziska monet z XIV-XVII w. na obszarze USRR. – Wroclaw –Warszawa-Krakow-Gdańsk,1975.
15. S. Wiszniewski. Przewodnik po Brzezanach і okolicy. – Brzezany,1937.
