Тучинсъкий В.А.
Одним із найважливіших завдань сучасної історичної науки є поповнення та розширення джерельної бази вітчизняної та регіональної історії. Це у повній мірі стосується періоду Визвольної війни 1648-1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького, багато подій якої на Поділлі і сьогодні залишаються невідомими.
Хмільницький літопис належить до маловідомих та недостатньо вивчених літописних джерел І половини XVII ст. Його значення як цінного історичного джерела полягає у тому, що він є єдиним літописом, який був створений на Поділлі напередодні та у початковий період Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
Оригінал літопису, що займає п'ять рукописних аркушів, зберігається у Відділі рукописів Державного історичного музею Російської федерації м. Москви (Синодальне зібрання №729). Історичний пам'ятник, що охоплює події 1636-1650 pp., був знайдений відомим істориком XIX ст. О. Левицьким та вперше видрукуваний Київською Тимчасовою Комісією для розбору давніх актів у 1878 р. як додаток до літопису Самовидця 1. З того часу літопис жодного разу не видавався. До Хмільницького літопису зверталися окремі історики-джерелознавці. Вперше його дослідив М. Марченко.2 Значний внесок у вивчення історичної пам'ятки вніс авторитетний сучасний український джерелознавець Ю. Мицик. 3
Хмільницький літопис є по суті щоденником, в який систематично, впродовж майже 15 років, записував свої спостереження невідомий автор. Він був мешканцем Хмільника, ймовірно вихідцем із заможних міщан та сповідував православ'я. На початку літопису автор характеризує події, що відбувалися у Хмільнику в другій половині 30-х pp. XVII ст. Його увагу привертали міські новини: перебування у Хмільнику турецького посла, польських жовнірів та ін.
Коротко та без будь-яких емоцій автор інформує про поразку козацько-селянського повстання 1637 р. під Кумейками та про те, як поляки везли через Хмільник полоненого ватажка повстанців Павлюка. Проте, слід зазначити, що літописець висловлював і різке невдоволення існуючими в Речі Посполитій порядками. Так, він засуджує свавілля польських жовнірів, що перебували у Хмільнику, співчуває важкому становищу простого народу, що страждав від голоду. Згадуючи про неврожай 1637 р., автор пише: "В петрівку по дванадцять золотих було жито, їли люди листя, лободу і зілля. Важко бідному поживитися поки до нового врожаю А в новому році теж була мала втіха: жито рвали і за диво було, щоб хто і побачив сніп жатий, бо тієї весни три місяці не було дощу. Збулося пророцтво Ісаї: хто хоч і сто мір посіяв, ледве одну взяв". 4
Говорячи про голод 1638 р. автор відмічає грізні знамення майбутніх соціальних потрясінь: "І серпи і коси кували на зброю, і недаремно земля тряслася, трясли і ляхи козаків. На Україні ріки зафарбувалися від крові людської, повні були болота трупів ляхів, а повні палі були трупів козацьких по містах".5
У літописі знаходимо також кілька поширених оповідань про початок Визвольної війни 1648-1657 pp. – поразку польських військ під Жовтими Водами та Корсунем: "Бо ляхи у великий піст пішли на козаків, на Вкраїну, і Богдан Хмельницький, гетьман запорізький побив їх і обох взяв спочатку на Жовтій, де син гетьмана Потоцького загинув, а потім під Корсунем, де і самого вже гетьмана Потоцького і Калиновського, гетьмана польного, в неволю татарам повіддавали, 16 травня ".7
У Хмільницькому літописі наводяться також цікаві дані не тільки місцевого значення. Там коротко описано хід бойових дій як на Поділлі, так і Південно-Східній Волині. Зокрема, про дії повстанських загонів М. Кривоноса у Немирові, Тульчині, Махнівці, Бердичеві та інших містах. "А козаки за ляхами пішли і міста, де ті боронилися, поплюндрували, ляхів і жидів рубали, комори і скрині розбивали. Кривоніс із іншими полковниками Немирів, Животів, Махнівку, Бердичів попустошили, ледве втекли Вишневецькі. У Тульчині багато панства загинуло. В Полонному, Костантинові-Старому кров'ю ріки плинули". Автор літопису приводить окремі свідчення і про битву під Пилявцями: "І побили ляхів, а інші повтікали. Там були повні ставки і болота трупів лядских". 8
Документ містить відомості про перебування 15 червня 1649 р. у Хмільнику гетьмана Б. Хмельницького. Автор болісно переносить страждання народу під час Визвольної війни, із сумом та гнівом пише про дії татар, які будучи союзниками Б. Хмельницького грабували та знищували українське населення. "Багато міст поплюндрували, церкви попустошили, жінок і дівчат ґвалтували, податки великі брали, коні та вівці, і багато труднощів людям чинили. Не душечка загинула, не душечка і в орду пішла". 9 У літописі є свідчення про захоплення татарами без дозволу Б. Хмельницького З0 травня 1649 р. Старокостянтинова та інших міст. Описуючи події 1650 p., коли тимчасово припинилися військові дії, літописець зазначав: "Мало людям бідним було відради", маючи на увазі неврожаї, дорожнечу, а також голод.
Автор засуджує дії німецьких найманців на польській службі, від яких жителям Хмільника було гірше, ніж від татар, з жалем пише про багаточисельні грабежі, що призвели до спустошення Хмільника.
Однак, наведені у літописі окремі статистичні дані вимагають уточнення. Так, на нашу думку, слід вважати перебільшеними дані літопису про те, що під Збаражем козацьке військо нараховувало 500 тис., а військо татар 300 тис. Особливо слід зауважити, що у літописі чіткіше, ніж у інших літописах XVII ст. окреслено поняття України та українського народу.
Цінність Хмільницького літопису полягає в тому, що його автор був сучасником описаних подій, а крім нього ми знаємо лише Софоновича, Ракушку-Романовського та Гунашевського як сучасників війни 1648-1657 pp. Історичний пам'ятник написаний мовою, близькою до української народної мови Правобережжя. Літопис, незважаючи на його лаконізм, значно доповнює та уточнює свідчення літописів Самовидця, Г. Граб'янки та С. Величка про події напередодні та в початковий період Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького на Поділлі.
Література
1. Летопись Самовидца по новооткрытым спискам. – К., 1878. – С.77-81
2. Марченко M. І. Українська історіографія : (з давніх часів до середини ХIХ ст.). – К.,1959. – С.50-51.
3. Мыцык Ю.А. Украинские летописи ХVШ века. – Д., 1978. – С.51-53.
4. Летотопись Самовидца по новооткрытым спискам. – С.78.
5. Там само. – С.79
6. Там само. – С.80-81.
7. Там само. – С.81.
8. Там само. – С.79-80
9. Там само. – С.80
