«З ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ»

Ні для кого вже не секрет, що екологічна ситуація на планеті з кожним роком лише погіршується. Жодна країна у світі, якою б багатою та розвинутою вона не була, не в змозі вирішити свої екологічні проблеми самостійно. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх держав. Природа спільна і єдина для всіх, вона не знає державних кордонів. Тому порушення в екосистемі однієї країни викликають те ж саме явище в інших країнах. Ми змінили нашу Землю, осушивши болота, розоравши степи і вирубавши ліс, але, бажаючи вижити у дикій природі, ми не маємо шансів на виживання. Сьогодні перед людством стоять глобальні проблеми вимирання біологічних видів, зміни клімату, вирубування тропічних лісів, забруднення океану і загибель коралових рифів. Нині варто задуматись, адже людина не може жити без навколишнього природного середовища

Вже у кожній цивілізованій країні є безліч організацій, відповідальних за охорону навколишнього середовища. У другій половині XX століття роль соціальної екології зайняла міцні позиції в більшості країн. Якщо на початку 70-х років налічувалося не більше 10 країн, в яких державні органи регулювали взаємини суспільства і природи, то в середині 70-х років – збільшилось до 60, а до початку 80-х років – понад 100. Зростає і число неурядових організацій та установ екологічного профілю: до початку 80-х років у світі було більше 15 тис. таких організацій.

ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Офіційне визнання актуальності таких завдань широкою міжнародною громадськістю відбулося на першій інтернаціональній конференції ООН з навколишнього середовища в Стокгольмі у 1972 р. Рішенням ООН день її відкриття – 5 червня – був проголошений Всесвітнім днем навколишнього середовища. Сучасна екологічна політика створюється на базі спільних історичних закономірностей взаємодії природи і суспільства з точки зору сучасних досягнень.

Серед найважливіших конституційних принципів охорони навколишнього природного середовища є такі наступні регламентуючі документи:

Закріплення у конституціях зарубіжних країн самостійної функції держави з охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища (ст. 15 Конституції Німеччини, ст. 31 Конституції Болгарії та ін.)
Закріплення права виключної державної власності на природні об'єкти і ресурси. (ст. 8 Конституції Угорщини, ст. 12 Конституції Румунії і т. д.)
Принцип плановості у розвитку народного господарства і природокористування, куди включаються: народногосподарське планування, облік потреб у сировині та ресурсах, їх плановий розподіл, раціональне використання та ін. (ст. 7 Конституції Угорщини, ст. 193 Конституції Югославії і т. д.).
Формулювання прав і обов'язків юридичних та фізичних осіб щодо охорони навколишнього природного середовища. (ст. 87 і ст. 192 Конституції Югославії, ст. 34 Конституції Німеччини і т. д.).
Закріплення ролі громадських організацій і рухів на захист природи (ст. 29 Конституції Німеччини, ст. 27 Конституції Румунії та ін.)
Закріплення єдності принципів зовнішньої і внутрішньої політики країн з природоохоронними завданнями держави і суспільства (ст. 20 Конституції Угорщини).

Таким чином, конституції різних країн закріплюють цілу низку принципів управління і регулювання, які є основами охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки метою моєї презентації є інформування щодо досвіду європейських країн у цій сфері, то я вирішила дослідити дане питання на прикладі Німеччини та Великобританії.

Отже, Німеччина вважається однією з найуспішніших країн у поводженні з твердими побутовими відходами та використанні альтернативних джерел енергії Населення ФРН відноситься до «золотого мільярду» високорозвинених країн, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що розвиваються: енергії – у 20 разів більше за індуса, сталі – у 100 разів більше за філіппінця, алюмінію – у 15 разів більше за аргентинця. І все це на дуже обмеженій території – якщо порівняти з нашими масштабами, то вся ФРН дорівнює половині України.

У 60-70х рр. ФРН була однією з найзабрудненіших країн світу. Але згодом багато чого змінилося на краще. Під тиском «зелених» було прийнято дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.

Основна увага німецької влади зосереджена на вирішенні таких екологічних проблем:

· зниження забруднення навколишнього середовища;

· раціональне використання питної води;

· переробка промислових відходів;

· утилізація побутових відходів;

· безпека біотехнологій трансгенних продуктів харчування;

· використання альтернативних джерел енергії;

· розробка ресурсозберігаючих технологій і т.д.

На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти – 40 млрд. марок на рік.

Розглянемо питання утилізація побутових відходів

Роздільний збір сміття у Німеччині: заради екології чи економії?

Селективний збір сміття у Німеччині почався ще в останньому десятилітті минулого століття. З тих пір в обов`язки кожного німця входить сортування відходів. Як це відбувається і з якою метою?

Після різдвяних свят у сміттярів Німеччини багато роботи. Контейнери з відходами стоять переповнені. Тим не менше, сміття забирається строго за графіком і поетапно. Багато іноземців, перебуваючи у Німеччині, запитують: «Чому сміттєві контейнери, що стоять майже на кожному розі, різного кольору?» Більше того, навіщо німецьким домогосподаркам замість одного сміттєвого відра – відразу декілька, причому теж різного кольору?

Чемпіони з утилізації

Німців недаремно називають чемпіонами світу з утилізації та переробки сміття. У загальнодержавному масштабі старт сортування відходів було дано в 1990 році, коли під брендом Gruner Punkt («Зелений пункт») об`єдналися відразу кілька великих сміттєпереробних підприємств. З тих пір в обов`язки кожного німця входить поділ сміття. Для чого?

По-перше, для охорони навколишнього середовища: адже неперероблене сміття – отрута для природи.

По-друге, багато видів відходів, наприклад, використану тару, можна використовувати багато разів. Тому за здачу спеціальним чином позначених пляшок і пивних банок їх покупцеві повертають заставу.

По-третє, попередня селекція дозволяє в деяких випадках проводити з використаних матеріалів «вторинні» продукти. Для кожного сміттєвого контейнера – свій колір. Кольори у вуличних сміттєвих контейнерів – різні. Наприклад, у Кельні можна побачити контейнери трьох кольорів – білого, зеленого та коричневого. Вони призначені для пляшок і банок, які німці сортують самі, і пофарбовані відповідно до кольору скла. Викидати склотару в контейнери можна у чітко визначений час, щоб не порушувати спокій мешканців прилеглих будинків. Поруч, звичайно, можна знайти і невеликий ящик із написом «Для батарейок». Старі батареї та акумулятори містять високотоксичні отруйні речовини і не піддаються переробці. Тому вони мають потребу в особливій утилізації. І, нарешті, біля кожного під`їзду або в підвалах будинків стоять сірі, жовті й сині контейнери. Сірі – для харчових відходів, які компостують, використовують як корм для худоби, а також як паливо для виробництва електроенергії. Жовті ємності призначені для використаних пластикових упаковок, з яких продукують вторинні матеріали. Сині контейнери – для використаного паперу, призначені для рециклінгу.

До речі, якщо хтось із багатоповерхівки викине сміття у бак не за призначенням, тоді штрафують усіх мешканців будинку, підвищуючи тариф на вивезення сміття. Інколи «сміттярі» можуть взагалі відмовитися забирати відходи. Така система швидко вчить сусідів правильно сортувати і не смітити.

Про того, хто порушує закон, пишуть у газетах, говорять по радіо і показують по телебаченню, а представники поліції штрафують на чималеньку суму, можуть навіть засудити й до виправних робіт. Якщо правопорушник – іноземець, то його можуть позбавити візи. Отож, до цього варто ставитися дуже серйозно.

Що, куди, коли?

Ну а що робити, наприклад, з телевізором який відслужив свій вік, холодильником або пральною машиною? Для того, щоб їх позбутися, необхідно лише виставити їх на вулицю перед під`їздом. Проте зробити це треба відповідно до розкладу, згідно з яким міські служби безкоштовно заберуть непотрібний вам апарат і відвезуть його на станцію з утилізації сміття. Якщо ж вам необхідно терміново позбутися старого холодильника, то його можуть забрати й відразу, щоправда, за певну плату. Те ж стосується і старих меблів. Для того, щоб їх забрали, потрібно зателефонувати у відповідну міську службу. Всю необхідну інформацію щодо того, як і коли слід позбуватися того чи іншого сміття, можна дізнатися за телефоном, знайти в Інтернеті або в спеціальних брошурах, які муніципальна влада раз на рік розсилає всім жителям міста.

Плюси і мінуси «ручного» сортування

Звичайно, настільки досконала і воднораз складна система селекції та переробки відходів обходиться недешево. І, тим не менш, у Німеччині в необхідності сортування і рециклінгу сміття не сумнівається майже ніхто. Адже це привело до помітного поліпшення стану довкілля, а також дало змогу економити цінні ресурси і недешеву нині електроенергію.

Наступним питанням буде використання альтернативних джерел енергії, так звана «зелена» енергія.

«ЗЕЛЕНА» ЕНЕРГІЯ

Альтернативні джерела енергії – це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, тепла Землі та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або періодично виникають у довкіллі.

Розвиток та використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (вітрової та сонячної) є вагомим фактором для зміцнення енергетичної безпеки та зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Важливість розвитку альтернативної енергетики є очевидною, адже вона відіграє вирішальну роль у зменшенні парникових викидів, зниженні негативного впливу на довкілля, підвищує безпеку енергопостачання, допомагає зменшити залежність від імпорту енергії.

Німеччина у цьому напрямку відіграє роль першовідкривача. Подібно до того, як перші користувачі iPhone і «гуглофонів» із системою Android купують їх за завищеною ціною, німці також платять за надвисоким тарифом, тестуючи її переваги та недоліки. Іншим країнам, коли технологію відпрацюють і випробують, усе буде коштувати дешевше, у міру збільшення попиту.

Німеччина отримує вигоду, стаючи експертом у цьому зростаючому ринку. Дійсно, якщо раніше основний аргумент для розвитку відновлюваних джерел енергії полягав у протидії зміні клімату та зменшенні викидів вуглекислого газу, то зараз іде мова про енергетичну безпеку та безліч нових робочих місць, які забезпечить відновлювальна енергія.

Але розвиток цієї технології зустрічається і з певними складнощами. Німеччина має не найбільш придатні умови для відновлюваних джерел енергії. Проте, якщо технологія буде реалізована тут, у центрі Європи, то це буде можливо здійснити скрізь.

Найбільш важлива цеглинка у німецькій політиці щодо відновлюваних джерел енергії – це пільговий тариф. Він гарантує фіксовану ціну на відновлювану енергію, яка буде зменшуватися у процесі подальшого переходу на її повне використання в країні.

Для наочності: у 2009 році Німеччина, завдяки цим нововведенням, попередила викиди 74 млн тонн вуглекислого газу в атмосферу. Міністерство охорони навколишнього середовища виділяє ще один вигідний бік справи – 300 тисяч нових робочих місць у галузі чистої енергетики.

І незважаючи на те, що пільговий тариф коштує занадто дорого, але гра варта свічок, враховуючи, що Німеччина не тільки випробовує цю технологію як першовідкривач, але й формує світовий ринок.

Основне місце базування уряду вже перейшло на відновлювані джерела енергії: в парламентських будівлях встановлений дах із панелями сонячних батарей. Рейхстаг має власну геотермальну електростанцію.

Я б хотіла, аби ви звернули увагу на незвичайну бібліосферу, яку включає в себе університет Дуйсбург-Ессен. У 2009 році правлінням університету був затверджений проект компанії Greeen-Architects, яка спеціалізується на екологічних будовах. І ось уже в 2011 році для студентів було відкрито «круглу бібліотеку», що містить в собі елементи еко-архітектури: енергозберігаючі технології, сонячні батареї, систему очищення води та інше. Книгосховище у формі усіченої кулі розташовується на відстані від інших висотних будівель і вентилюється за рахунок природного повітрообміну. З верхніх поверхів будинку відкривається чудовий вид на місто.

Німеччина ставить перед собою завдання не зупинятися на досягнутому та поліпшити свої досягнення у даній сфері найближчим часом.

ЕКСПЕРИМЕНТ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Якщо на землі існує ресурс, якого ніколи не буде обмаль, то це – фекалії. Якби на них їздили автомобілі, проблему пального можна було б вирішити.

Коли говорять про «зелену» енергію, то спершу спадають на думку вітряки та сонячні батареї. Але біо-енергія виробляється не лише на мальовничих ланах. Її можна зустріти й у такому банальному місці, як ванна кімната.

Метан – це газ, що часто використовується в якості пального для турбін чи парових котлів. Він сприяє так званому «парниковому ефекту» в 20 разів більше, ніж вуглекислий газ. Тому коли метан безконтрольно потрапляє в повітря, це може мати величезні наслідки для глобального потепління.

Натомість, у незначній кількості метан можна використовувати для опалення оселі або приготування їжі. Ця ідея не нова. У Європі та США метан уже використовують у стисненому вигляді як джерело енергії.

Постає лише питання – де взяти цей метан? У природі він утворюється, коли гниють рослини чи органічні речовини, в тому числі – людські фекалії. Цей винахід може стати кроком для вирішення проблеми пального для автомобілів. Перші експерименти зараз проходять у Великобританії.

«Зелене» пальне розробила компанія Greenfuel з англійського містечка Бат. Її мета – розробити альтернативу бензину та дизельному пальному. Вона має бути не такою шкідливою для довкілля, але такою ж ефективною.

Демонстрація нового пального відбулася недавно на прикладі переобладнаного автомобіля «Фольскваґен-Жук» на вулицях міста Брістоля. Увага громадськості була величезною. Щоб автомобіль міг їхати на метані, довелося зробити серйозне переобладнання. На це потрібно три-чотири дні роботи та близько 2,5 тисяч євро.

Незважаючи на переобладнання, машині все одно потрібна певна кількість дизеля чи бензину. Теоретично, автомобільний двигун може працювати і лише на метані. Але для цього потрібне додаткове обладнання. Розроблений компанією Greenfuel прототип потребує бензин лише в перші кілька хвилин – поки двигун прогріється. Потім система автоматично перемикається на біо-метан та використовує лише його.

Автомобілі на біо-метані мають перевагу перед електричними конкурентами, коли йдеться про заправку. Якщо акумуляторні батареї треба заряджати годинами, біо-метаном бак можна наповнити так само швидко, як і звичайним бензином чи дизелем. Єдина передумова – достатньо розгалужена мережа станцій.

Крім того, на біо-метані можна проїхати значно далі, ніж на електромобілі. Тож чи можна передбачати, що біо-метан – пальне майбутнього? Напевно, так, адже за словами експертів, у майбутньому буде багато різних двигунів, один із яких буде біо-метановим.

Мирна співпраця між народами та державами, спільність багатьох проблем, єдність та неподільність Землі спричиняють необхідність більш тісної міжнародної економічної, культурної та екологічної співпраці. Збільшення кількості екологічних проблем викликало активну міжнародну співпрацю щодо їх вирішення, що можна простежити за кількістю конференцій, зустрічей, погоджень починаючи від початку минулого сторіччя та до нашого часу. Хоч усі негаразди ще не вирішені, але саме усвідомлення великих проблем, які постали перед людством на початку XXI сторіччя є також великим кроком уперед.

Дячук О.В.,

в.о. зав. відділом літератури іноземними мовами ВОУНБ ім. К.А.Тімірязєва